Слухати випуск

«У мене відчуття ніби я в державі Януковича-2», — Тетяна Козаченко

22 березня для люстраційного закону настане час «Ч». Його розглядатимуть судді Конституційного суду за поданням депутатів екс-регіоналів

Спілкуємося з Тетяною Козаченко, головою департаменту Міністерства юстиції України з питань люстрації, яка нещодавно представила в комітеті ВР звіт щодо поточної ситуації з проведенням люстрації в країні.

kozachenko_0.jpg

Тетяна Козаченко Фото сайту kds.org.ua
Тетяна Козаченко
Авторські права: 
Фото сайту kds.org.ua

Анастасія Багаліка: Ви звітували на комітеті ВР і розповідали що відбувається з люстрацією в країні. Люстраційний закон вже працює майже півтора роки. Скільки за цей час було люстровано чиновників, у яких сферах і чому деяких чиновників не було люстровано.

Тетяна Козаченко: Я намагаюся говорити не про кількість, а про якість. Тому що кількість легенд, розповсюджених про люстрацію, спотворює у людей уявлення про те, що відбувається. Враховуючи те, що у країні погіршується стан, і низька якість нових кадрових призначень, люди розчаровані. Але це не означає, що люстрація не працює.

Наталія Соколенко: Наведіть приклади люстрації.

Тетяна Козаченко: Я розкажу про приклад люстрації на одному органі. Наприклад, прокуратура — це той орган, який представляє все кримінальне обвинувачення в судах, це всі посадові злочини. За Януковича очолював прокуратуру Пшонка. Як він жив і як працювала прокуратура, люди знають.

Давайте розглянемо люстрацію в прокуратурі. Там працювало 20 тисяч посадовців, які повинні були бути перевірені. Ми вирішили перевірити скільки осіб в прокуратурі потрапляють під люстрацію за посадами. Люстрація — це хороший захист держави задля інтересів всіх осіб населення, відсторонення від державної посади високопосадовців. На жаль, жодної відповідальності не відбулося.

Ми зробили реєстр всіх посад, написали хто ці посади займав з прокурорських та визначили скільки днів вони перебували на посадах, бо закон вимагає, що на найвищих посадах, а це не нижче ніж заступник області, тобто в кожній області не більше 5 люстраційних посад в прокуратурі, не можна перебувати більше року. І якщо особа перебувала на такій посаді більше року, вона потрапляє під люстрацію. В прокуратурі всього 387 таких посад. І на них перебувала 401 особа. Тобто з 20 тисяч осіб 401 особа потрапляє під заборону. Це означає — менше ніж 2%. Виникає питання: чи хочуть люди повернути на посаду старих прокурорів в областях і їх заступників.

Наталя Соколенко: Тобто ці прокурори всі вже люстровані і усунені з посад?

Тетяна Козаченко: З одного боку здається, що вони усунені, але на справді люстрація забирає з керівництва тих, хто не впорався, але вона не повинна вирішувати якості нових призначень. І виявилося, що той фактично олігархат, який тримав країну, має необмежені політичні і фінансові ресурси, так само намагається узурпувати владу.

Також намагається скористатися досвідом тих посадовців, які вже працювали і можуть їм в ручному режимі принести будь-яке рішення, передати схеми і давати можливість далі поповнювати власні кишені за рахунок людей. Бо те, яким чином зберігають державних посадовців на місцях, це жахливо. Випадків, які ми виявили, не багато. Але вони є ганебними і публічними.

Наприклад, ми виявили дуже ганебні судові рішення, які надають «індульгенції» високопосадовцям і завдяки ним вони повернулися на свої посади. Я зараз говорю про виконуючого обов’язки прокурора Києва. Людина, яка була в судовому департаменті Генеральної прокуратури, де приймаються всі адміністративні справи і заборони акції мирних зібрань, на підставі яких билися люди. Бо якби не було цих рішень, “Беркут” та інші не робили те, що вони робили. Його не тільки не звільнили, а ще й підвищили. Очевидно ця особа потрібна десь вище.

Анастасія Багаліка: А як так може бути, що судове рішення суперечить люстраційному закону?

Тетяна Козаченко: У нас дуже багато, що суперечить закону. Безпосередньо Адміністрація Президента порушує закон. Наприклад, є три області в країні, три управління СБУ: Чернігівська, Вінницька і Хмельницька, які очолюються людьми, які підпадають під заборони.

Анастасія Багаліка: Що буде з тими людьми, які підбадають під люстрацію, але не люстровані? 

Тетяна Козаченко: Є ганебні випадки, наприклад, 6 осіб нами були виявлені в прокуратурі, які більше року або під час Майдану очолювали райони Києва в прокуратурі і повинні були бути звільнені, жоден з них не має статусу АТО. Їх перевели і ховають в області. Але їх не можна було переводити без перевірки по закону. Якщо це зробили, значить в них зацікавлені. Це фактично фальсифікування документів, але повноваження перевірки і порушення кримінальних справ має прокуратура. Виходить замкнене коло.

У мене зараз таке уявлення, що я працюю у новій державі Януковича-2. Державні органи у тому складі, у якому вони існують, є фікцією. Бо державна зарплата держслужбовця найвищого рівня обмежена 12 мінімальними зарплатами. Ніхто з такого рівня посадовців не живе на цю зарплату. Виникає питання, невже ви думаєте, що вся державна служба — це волонтери? Дуже багато молодих людей, які тільки прийшли, вони дійсно є волонтерами, але питання, скільки вони там зможуть витримати.

Для мене люстрація — це не помста. Очищення державних органів потрібне для того, щоб там були достойні люди. Але потрібно дивитися за тими, кого ми призначаємо. Тому що, якщо поставити гідну людину — багато змінюється.

Анастасія Багаліка: Чи є вже якась критична маса в тому числі і судових рішень, коли люстрації вдається уникнути посадовим особам. Що буде далі? Можливо, доведеться переписувати закон?

Тетяна Козаченко: В парламенті є проект закону 2695, який вже нова влада не зацікавлена розглядати, тому що вони вже в ручному режимі можуть призначати того, кого їм потрібно, а тих, кого їм потрібно повернути, цей закон заважає. 22 березня Конституційний суд буде розглядати подання пленуму Верховного суду, тобто суддів, які ще не люстровані, від 47 народних депутатів-регіоналів, які також не люстровані. Це враховуючи, що Конституційний суд в такому складі не має права розглядати закон.