Слухати

З реабілітації у Данії повернулися діти, які втратили батьків на війні

27 липня 2015 - 23:08
27 липня з двонедільного відпочинку у Данії до Запоріжжя повернулися діти військовослужбовців та добровольців, котрі загинули в ході бойових дій на Донбасі

Всього на реабілітацію до Європи з’їздили 45 дітлахів з усієї України віком від 8 до 14 років. Хлопців та дівчат об’єднало спільне горе – втрата батька на цій війні. Організатором поїздки стала данська молодіжна організація «Ластівка», а також українська діаспора у Данії. Маленькі українці жили в сім’ях емігрантів.

Увесь час під час подорожі з ними працювали волонтери, педагоги, лікарі. Запорізька волонтерка Інна Чельцова, котра займалася відправкою закордон саме запорізьких хлопців, каже що така можливість виникла у дітей лише завдяки зусиллям волонтерів. Особливо багато проблем з дітьми загиблих добровольців, котрим держава взагалі не приділяє увагу:

– Дети добровольцев должны знать, что их отцы – герои. Но они об этом не знают. От государства. Только благодаря неравнодушным волонтерам они об этом узнают. О том, что все это было не зря.

Андрію Кравцову 11 років. На шиї він носить військовий жетон свого батька – рядового 93-ої окремої механізованої бригади, котрий загинув 29 серпня 2014 року під час обстрілу українських військ під Іловайськом. Найкращий спогад хлопця про Данію – там мир.

andriy_kravcov_z_mamoyu._sleva_-volonter_ynna_chelcova.jpg

Андрій Кравцов з мамою. Зліва волонтер Інна Чельцова
Андрій Кравцов з мамою. Зліва волонтер Інна Чельцова

Десятирічний Меруж Мирошниченко втратив батька 12 серпня 2014 року – боєць-доброволець із позивним Скіф загинув, коли автобус з бійцями ДУК потрапив у засідку на блокпосту під Донецьком. На запорізькому вокзалі Меружа зустрічала мама та бабуся.

Від подорожі до Данії хлопчик у захваті:

–  Там нема воровства, там правоохоронные органы хорошие. Ходили в развлекательные парки и зоопарки. Капец как прикольно!

meruzh_y_elena_myroshnychenko_1.jpg

Елена и Меруж Мирошниченко
Елена и Меруж Мирошниченко

Бабуся Меружа Олена Василівна каже, що ця подорож для її онука була дуже важлива, оскільки він тяжко переживав втрату батька:

–  Он говорит мне: бабушка, я хочу, чтобы мы жили так, как в Дании. Чтобы было также чисто, чтобы так все общались, чтобы понимали. Что бы нам в конце-конце все привозили на дом, чтобы у мам было больше времени общаться с детьми.

Волонтери зазначають, що це не остання поїздка українських дітей війни до Європи. Наразі є попередня домовленість про ще одну таку реабілітаційну подорож.

Максим Щербина з Запоріжжя для «Громадського радіо»

EU

Матеріал є частиною проекту Hromadske Network, підтриманого Європейською комісією.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
FacebookTwitterGoogle+