Слухати

Ми тут воюємо без жодних документів, — солдати 57 бригади

10 серпня 2015 - 12:33 706
Солдат Михайло Росада розповідає, що наразі перебуває в зоні АТО без жодних на те документів, а усі прохання і вимоги до керівництва про видачу їм посвідчень залишилися без відповіді

«Хоча офіцери клялися: хлопці ви їдьте, а папери скоро будуть», — говорить Михайло Росада. Більше того, хлопця, що відслужив 3 роки за контрактом, додому не відпустили і перевели без його згоди до іншого роду військ — з піхоти до повітряних сил. А згодом відправили на Донбас. 

«Без документів, сказали, що на місці видадуть. А нічого не дають. Ми тут безправні», — розповідає боєць.

Михайло — круглий сирота із Закарпаття. Мріяв по завершенню контракту повернутися додому і поїхати на заробітки. Та не вийшло. Крім брата-близнюка, що служив у морфлоті і торік перейшов у Севастополі на сторону Росії, у Михайла нікого немає. І саме з цих причин його не мали залишити у Збройних силах.

Сьогодні Михайло, а разом з ним ще близько трьохсот вояків, перебувають на позиціях, охороняючи кордони Сходу України. Втім, служити хлопців послали, а ось навіть аптечок видали не усім.

«Аптечка напівпорожня. Там майже нічого. Ніж ще радянський за 1 руб 15 коп», — говорить хлопець.

Крім аптечок у хлопців немає нормальної їжі. Тож аби прокормитися, ходять до місцевих селян: копають городи, допомагають по господарству. За це отримують харчі немає хто дасть молока, а хто і шматок м’яса, — розповідає товариш Михайла Руслан Пікалов.

myhaylo_i_ruslan_.jpg

Михайло і Руслан
Михайло і Руслан

Сам розвідник, Руслан є очима артилерії. І повинен хоча б бінокля мати обов’язково. Та і того немає. Тож хлопець покладається виключно на свої очі, аби зберегти побратимів і своєчасно попередити про небезпеку.

«Нічого немає. Ні консоля, ні берців… Я ж очі артилерії, а насправді покладаюся лише на власні очі…», — ділиться хлопець. 

З одягом у вояків теж не дуже. Ні білизни, ні шкарпеток. Руслан прийшов поспілкуватися з нами у зимових чоботях — інших у хлопця просто немає. Дуже хоче додому до Чернівців,  та навіть у коротку відпустку командування не відпускає. Каже, що батьків востаннє бачив три роки тому, коли ще його призивали на строкову службу.

zymovi_choboty.jpg

Зимові чоботи
Зимові чоботи

Хлопці розповіли, що днями, на жаль, двоє їхніх побратимів не повернулися — загинули. А у них теж не було жодних документів.

«Двоє вчора загинули. І  хто тепер про них згадає? Як і кому ти що докажеш, що ти тут був?», — говорять військові.

Складно і з грошима. Руслан розповідає, що зарплату не отримував тут в зоні АТО 3 місяці. «Коли поцікавився у начфіна, той сказав просто: тебе там немає по документах», — розповів хлопець.

Про волонтерів ці вояки чули багато, але у лісі, де вони перебувають, жодного ще не бачили. Що далі робити і куди стукати -  теж не знають. Україну готові захищати. Та тільки мають одне питання: за що вони тут, якщо держава не дала форми, аптечок, їжі та зарплати. Виключно на патріотизмі довго не протягнеш.

Наталя Поколенко з Донеччини для «Громадського радіо»

…то цей лист для вас.

Команда Громадського радіо, як і ви, найбільше цінує незалежність. Наша редакція не залежить від олігархів, політиків і держави. У нас немає інших завдань, аніж допомогти вам зрозуміти ситуацію.

Ми принципово лишаємось неприбутковою організацією. На відміну від комерційних мас-медіа, гроші для нас - не мета, а засіб.

Щоби і надалі отримувати правдиву, неперекручену інформацію, ви можете просто зараз допомогти Громадському радіо. Підтримуючи нас, ви робите внесок у своє майбутнє.

ДЯКУЄМО!

ЗРОБІТЬ ВНЕСОК

Якщо ви тут...

EU

Матеріал є частиною проекту Hromadske Network, підтриманого Європейською комісією.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Facebook Twitter Google+