Слухати

У Києві вшанують пам'ять козаків та холодноярців, що повстали у Лук'янівці

09 лютого 2016 - 14:55 365
9 лютого 1923 р. в Лук’янівській в’язниці Києва повстали ув’язнені козаки та отамани Холодного Яру. Всього загинуло 38 осіб

О 8 год. 30 хв. в камері №1 Лук’янівської в’язниці м. Києва, де утримувалися чотирнадцять холодноярців, засуджених до розстрілу, під час роздачі вранішнього окропу, повстанці заволоділи револьвером охоронця і, проникнувши з камери до коридору, а звідти до канцелярії в’язниці, захопили зброю.

«Горліс-Горський пише, що повстання тривало 4 години, але ми не можемо перевірити це, в даному разі він не був учасником повстання. Він переказував з уст інших, так чи інакше, це було 3-4 години», — прокоментував телефоном «Громадському радіо»  письменник і президент історичного клубу «Холодний Яр» Роман Коваль.

За його словами, під час бою загинуло багато повстанців, тим, кого полонили, пан Ріхтер (тогочасний комендант в’язниці) особисто відрубав голови сокирою.

314 522_1.jpg

Лук'янівська в'язниця, фото 19 ст. /
Лук’янівська в’язниця, фото 19 ст.

«Всього загинуло 38 осіб. Ось їхні прізвища: Едуард Добелас-Панок, Петро Пичкулич, Семен Жуковський, Павло Пашков, Іван Заєць, Йосип Гуменюк, Григорій Ранцев, Іван Левицький, Сергій Захаров, Федір Левицький, Сергій Татищев, Іван Мельник, Семен Данилевич, Ілля Листопад, Григорій Красниченко, Михайло Ножин, Дмитро Петренко, Григорій Певнев (Певний?), Михайло Якубовський, Микола Петриковський, Петро Погуляшенко, Григорій Калитюк-Гейша, Ларіон Завгородній, Мефодій Голик-Залізняк, Тиміш Компанієць, Олексій Добровольський, Костянтин Здобудь-Воля, Василь Цап, Микола Опока, Михайло Турок, Іван Гайовий-Грисюк, Юрко Дробатковський, Іван Ляшенко, Корній Черкас, Михайло Куниця, Денис Гупало, Григорій Олійник, Куценко, — говориться у статті Романа Коваля «Останній бій Холодноярських героїв». 

Варто зазначити, що частина повстанців напередодні була засуджена до розстрілу. 

2 лютого 1923 р. надзвичайна сесія Київського губернського революційного трибуналу засудила всіх захоплених отаманів Холодного Яру до розстрілу. Лише Леоніду Мушкету дали 10 років таборів. 

«Для нашого народу великою честю є коли наші герої помирають у бою. І для них закінчити життя в бою за Україну вважалося найбільшою чеснотою. Вони власне здобулися на те, чого хотіли: померти за Україну в бою», — розповів «Громадському радіо» Роман Коваль.

314 522_2_1.jpg

Холодноярці / Історична правда
Холодноярці
Історична правда

За його словами, для тодішньої влади люди, які боролися за самостійність свого народу були «бандитами». 

«Взагалі колись я знайшов такий документ КПУ з унікальними словами: «Банди самостійників». Оце якби діагноз погляд росіян на всіх, хто боровся за самостійність України, Грузії чи Туркменістану. Якщо ти борешся за самостійність свого народу, значить ти бандит», — додає дослідник.

Про останній бій повстанців у Лук’янівській в’язниці є два свідчення: рапорт начальника Лук’янівської в’язниці Ріхтера повноважному представнику І/Б України й начальнику Київського відділу ГІУ, начальнику ОАЧ Фріновському (його відшукав у Державному архіві Служби безпеки України історик Роман Коваль) та опис цієї події у книжці письменника-історика Юрія Горліс-Горського — «Холодний Яр»).

У рапорті, датованому 10 лютого, написано (текст подаємо мовою оригіналу — російською):

«В часов 30 минут 9-го февраля с/г кр(асноармей)цем внутреннего караула места заключения был подан обычный утренний кипяток в камеру № 1, где находилось 14 человек, приговоренных чрезвычайной сессией КГРТ к высшей мере наказания. Вырвав из рук кр(асноармей)ца кипяток, один арестованный облил им кр(асноармей)ца, завладел его револьвером и выбежал из камеры. Отступая, кр(асноармее)ц поднял тревогу». На цьому місці слід перервати текст рапорту, бо насправді повстанці, вирвавшись у коридор, захопили караульне приміщення зі зброєю, і начальник варти вистрілив у нападаючих, піднявши тривогу у в’язниці. «В это время остальные арестованные проникли из камеры в коридор, оттуда в канцелярию Тюрпода, где вооружились находившимися там 5 винтовками и открыли стрельбу из верхнего и нижнего этажа Тюрпода. Завязалась стрельбы между караулом, своевременно вызванным и злоумышленниками. Прибыв экстренно на место происшествия, мной был отдан приказ расстреливать арестованных при первой (же) попытке к побегу. Двое арестованных через верхние окна проникли во двор Тюрпода и бросились бежать, но были тут же убиты наповал. В результате перестрелки оказалось: убит кр(асноармее)ц Дивизиона тов. Абросимов и ранены кр(асноармей)цы того же дивизиона Лисин, Смедякин и Беспамятный. Ранен надзиратель ПП и КОГПУ тов.Щербак. Убиты следующие арестованные при попытке уйти из Тюрпода (дается перечень на 38 фамилий)».

Як говориться у книзі Юрія Горліс-Горського, «оповідав потім дозорець, що сам Ріхтер (тогочасний комендант) повідрубував їм голови сокирою від дров. Вночі вивезли усіх і закопали. Не знаю, чи на Лисій горі — чи на Собачій тропі. І там, і там розстріляних ГПУ закопує».

Холодноярська Республіка (19191922) — самопроголошене державне утворення на землях  УНР, у Чигиринському повіті Київської губернії, в районі лісового урочища Холодний Яр, зі столицею в селі Мельники. Воювали проти денікінців та більшовиків.

Сьогодні, 9 лютого 2016 року в Києві пройдуть урочисті заходи пам’яті учасників повстання у Лук’янівській в’язниці.

«Ми проводимо в Будинку вчителя о 7 годині вечора в конференц-залі вечір пам’яті Героїв. Ми згадуємо не тільки Героїв Холодного Яру і Чорного лісу, а й січових стрільців, отаманів Київщини. Приїжджають делегації земляків отамана Гайового, приїжджає племінник Отамана Загороднього зі своїми друзями. І з села Княжичі приїжджають родичі та земляки Григорія Олійника», — проанонсував Роман Коваль.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Facebook Twitter Google+