Слухати

На нашому місці всі робили б теж саме, — мати зниклого безвісті бійця

19 квітня 2016 - 13:06 359
Між жінками, які перекрили рух на Повітрофлотському проспекті на знак громадської непокори, та водіями виникли конфлікти й навіть бійки

Родичі зниклих безвісти в АТО військових прийшли під посольство Російської Федерації, щоб передати звернення Путіну та привернути більше уваги до чоловіків, які вже понад рік знаходяться в полоні.

Спочатку близько двох десятків жінок з ГР «Берегиня» зібрались біля посольства РФ, де підписали звернення до Путіна та передали його в посольство напередодні чергового засідання Тристоронньої групи в Мінську.

13 020 078_1 176 685 522 363 961_773 028 981_n.jpg

Звернення до Путіна // Марія Зав'ялова/Громадське радіо
Звернення до Путіна
Марія Зав’ялова/Громадське радіо

Мама Руслана Сугака з 40 батальйону Олена каже, що її син потрапив у полон під Іловайськом під час проходження так званого «зеленого коридору».

«Це попереджувальний акт непокори нашому керівництву, тому що ніхто не шукає наших дітей. Тут зібрались мами, рідні, жінки тих хлопців, які вважається зниклими безвісті. Для того, щоб їх знайти наше керівництво, держава не вживає ніяких заходів. Ми звертались в різні інстанції: в СБУ, в Адміністрацію президента, Верховну Раду, Червоний Хрест, Європейський суд, обійшли вже білий світ, але ніякої допомоги ми не отримали. От ми дійшли вже до такої точки кипіння, що треба через нашу громадянську непокору звернути увагу, що в країні є не тільки полонені, а й зниклі безвісті».

Олена розповідає, що від офіційних органів надходять одні відписки, та й саме розслідування неефективне. Тим часом жінки лишаються самі з маленькими дітьми, деякі народились вже після того, як тато зник на війні. Без належного статусу вони соціально та морально незахищені, не отримають грошей та компенсацій від держави.

Жінки також жалілись на зневажливе ставлення тих, хто має шукати їх рідних, — слідчих, співробітників СБУ, прокуратури та Міноборони.

«Наші чоловіки пішли воювати, коли державі було потрібно, а тепер їх кидають напризволяще, про них всі забули. Представник СБУ сказав, що в морзі 300 тіл — обирайте», — розповідають жінки.

Сестра полоненого кадрового військового Сергія Глондаря Людмила зі сльозами каже, що брат потрапив у засідку під Дебальцевим і вже 14 місяців перебуває в полоні. Разом з ним перебуває його товариш по службі спецпризначенець Куреньков Олександр.

Разом з іншими жінками Людмила сьогодні була на зустрічі з Іриною Геращенко, що входить в склад гуманітарної підгрупи в Мінську.

«Ірина Володимирівна вкотре запевнила, що вона працює, що докладає максимум зусиль. Так, ніхто не сумнівається, але результату немає. Глондаль, Куреньков як сиділи в полоні, так і сидять. Вони працюють, але хо би трохи ефективніше», — вважає Людмила й додала, що коже раз їде в Київ з надією, що це востаннє.

Попри важкий емоційний стан жінки зі сміхом розповідають про те, через що вони проходять, аби повернути близьких та показують великі теки з документами.

Юрист та демобілізований боєць 40 батальйону Максим Тимочко допомагає ГР «Берегиня» у вирішенні правових проблем, що виникають через невизначеність статусу їх чоловіків.

«У нас проводиться в порядку міжнародних домовленостей та закону про боротьбу з тероризмом Антитерористична операція, відповідно особи, які були захоплені під час АТО, повинні визначатись як заручниками. Однак законодавство визначає лише термін заручника, але водночас не визначає його правовой статус, тобто права та обов’язки. Не зазначається, хто повинен розпоряджатись його майном», — розповів юрист.

Він каже, що через формальні бюрократичні перепони заручникам не надають статус Учасника бойових дій, тому родини не можуть отримати пільги та компенсації.

«Коли ми говоримо про соціальну пільги для заручників, ми не обмежуємось лише правами цих людей, ми в першу чергу говоримо про їхні сім’ї, дітей. Якщо людина рік або два перебуває в заручниках, то за цей час його дитина має йти в університет, технікум, вона втратила годувальника. Йому потрібне безоплатне проживання, безоплатне навчання, і ми, як суспільство, повинні розділити з ними цю втрату», — вважає Максим.

В той же час, він впевнений, що критикою та войною з офіційними органами нічого не вирішити, всі: родичі, військові та суспільство мають консолідуватись та допомогти в пошуках.

«Нарікати на правоохоронні органи через те, що вони нічого не роблять на непідконтрольних територіях, я вважаю безперспективним. Потрібно навпаки збирати фактаж, для цього є громадські та правозахисні організації, які займаються аналітикою… Я бачу, що поки що немає ефективного розслідування цих фактів, ми загрузаємо в розслідуванні Іловайська, Дебальцевого, воно змішується з політикою… Я міг би багато говорити про неефективність правової та правоохоронної системи, але зараз я відчуваю, що ми можемо самі збирати певні дані й передавати їх», — розповів Максим Тимочко та додав, що він з побратимами саме так збирає докази про зниклих товаришів.

Після того, як жінки передали звернення до російського президента у посольство, вони з дозволом від КМДА вийшла на пішохідний перехід, щоб заблокувати рух. Однак, виявилось, що саме цей перехід немає «зебри», тож ходити ним не можно, тому протестувальниці перемістились на інший перехід на перехресті Повітрофлотського проспекту з вулицею Ніщинського.

Все дійство охороняли понад 20 правоохоронців, які не схвалювали дії жінок, але все ж намагались знизити напругу, що одразу виникла на доволі завантаженому проспекті. Утворились затори в обох напрямках, водії сигналили, а деякі вдались до нецензурних висловлювань на адресу мітингувальниць, а потім й всіх осіб жіночої статі.

В жінки, чоловік якої потрапив у полон під час її вагітності, сталась бійка з водієм-жінкою, яка дуже емоційно погрожувала переїхати всіх присутніх.

 

 

Реакція водіїв жінок не бентежила, вони ходили переходом і на всі благання поліцейських казали, що «це відбувається, тому що всім на все плювати».

За півгодини протестувальниці звільнили проспект та повернулись до посольства. Організаторка акції та лідер ГР «Берегиня» каже, що наступного разу вони планують залучити набагато більше людей. Каже, що багато людей їх підтримують, а тих, які критикують, вона також розуміє.

«Много таких, конечно, которых война не коснулась, которые живут в свое удовольствие здесь, в Киеве, и во многих других городах Украины. Я считаю, что если бы они были на нашем месте, они бы реагировали и поступали бы также, как и мы. Они не понимают, каково матери, которая не знает, где ее сын уже почти два года».

Пізніше Ірина Геращенко уточнила інформацію про кількість зниклих безвісті українців.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Facebook Twitter Google+