Слухати

В Ужгороді встановили меморіальні дошки трьом загиблим учасникам АТО

06 травня 2016 - 21:45 490
На фасаді ужгородської школи №6 імені Гренджі-Донського віднині — три меморіальні дошки. Їх встановили на честь загиблих воїнів АТО, випускників цього закладу

geroyi_ne_vmyrayut.jpg

Меморіальні дошки загиблим учасникам АТО // «Громадське радіо»
Меморіальні дошки загиблим учасникам АТО
«Громадське радіо»

mama_vitaliya_postolaki_ta_yogo_molodsha_donka_daryna_.jpg

 Мама Віталія Постолакі та його молодша донька Дарина // «Громадське радіо»
Мама Віталія Постолакі та його молодша донька Дарина
«Громадське радіо»

Увіковічненими тепер є імена солдата Сергія Мартина, що одним із перших закарпатців загинув на сході країни, старшого солдата Олександра Капуша та майора Віталія Постолакі. Участь у заході взяли й родичі загиблих героїв. Мама Віталія Постолакі — пані Калина — як й інші не стримує сліз. Каже: дуже важко тепер без єдиного сина. Однак, розуміє, що Віталій зробив свій вибір свідомо і дуже пишається ним:

«Дуже сумуємо і одночасно пишаємося. Він весь час казав (я не знаю чому, чи відчував чи що?), коли був на ротації: «Мамо, ти ще будеш мною пишатися!». Ну, я думала: да, приїде, на роботу прийде… він такий добросовісний, такий до роботи… все… як сказав – зробить. Ну, я думаю, буду пишатися. І весь час, коли він мені дзвонив з АТО, я все йому так казала: «Синуля, я пишаюсь тобою!». А він так усміхався, відчувалося, що йому дуже було приємно, що мама такі слова такі гарні каже… І тиждень лишився перед ювілеєм його, 50 років би мав… І я кажу: «Віталіку, мама пішле через волонтерів посилку тобі, щоб ти пригостив своїх хлопців. І буду пам’ятати ці слова назавжди, як він сказав: «Мамо, не траться, тому що я не знаю, де я буду…». От через тиждень його й не стало…».

Кошти на виготовлення пам’ятників збирали всією школою. А учні кількох класів ще й вирішили, що доглядатимуть за могилами загиблих військовослужбовців і допомагатимуть їх родичам. Говорить восьмикласниця Наталія Савко:

«Ми повністю підтримали ініціативу нашого класного керівника і обіцяли допомогти сім’ям загиблих. І ми вважаємо, що це є надзвичайно важливим для нашої нації, для наших людей, адже ми ніколи не повинні забувати тих, хто поклав життя за наше майбутнє і свободу».

Наприкінці під пісню «Нам потрібне мирне небо» родичі військовослужбовців запустили у небо білих голубів. Аби в Україні якнайшвидше настав мир.

Ольга Павлова з Ужгорода для «Громадського радіо»

…то цей лист для вас.

Команда Громадського радіо, як і ви, найбільше цінує незалежність. Наша редакція не залежить від олігархів, політиків і держави. У нас немає інших завдань, аніж допомогти вам зрозуміти ситуацію.

Ми принципово лишаємось неприбутковою організацією. На відміну від комерційних мас-медіа, гроші для нас - не мета, а засіб.

Щоби і надалі отримувати правдиву, неперекручену інформацію, ви можете просто зараз допомогти Громадському радіо. Підтримуючи нас, ви робите внесок у своє майбутнє.

ДЯКУЄМО!

ЗРОБІТЬ ВНЕСОК

Якщо ви тут...

EU

Матеріал є частиною проекту Hromadske Network, підтриманого Європейською комісією.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Facebook Twitter Google+