Слухати

На Одещині зібрали понад 200 пам'ятників Леніну у музеї соцреалізму

26 липня 2016 - 16:37 152
У музеї соцреалізму кілька сотень скульптур вождя, а поряд – пам’ятний пагорб, в пам’ять про виселених з 5 сіл людей, які попали під переселення

На місці їхніх домівок радянська влада побудувала військовий полігон, що нині перетворився на чисте поле.

Село Фрумушика ви не знайдете на жодній карті. Колись тут були 4 молдавських села і одне німецьке. Тепер — чисте поле, поряд з яким влаштувалося невеличке еко-поселення. На його вході чатують велетенські чабани — вони на воротях зустрічають гостей. Адже родина Олександра Паларієва — засновника поселення і музею при ньому — споконвіку розводила овець.

«До 14 років я пас овець тут. Тут народився мій тато, діди і прадіди. Це, напевно, божий промисел. Знаєте, як людина думає, що він — це все. Його рішення. Це доля якась», — згадує засновник поселення Олександр Паларієв.

13 643 953_621 743 627 989 744_176 144 578_n.jpg

Бюст Леоніда Брежнєва // Громадське радіо
Бюст Леоніда Брежнєва
Громадське радіо

З десяток років тому у Олександра з’явилася ідея – на порожньому місці його дитячих спогадів відбудувати частину села, що зруйнувала радянська влада.

Тоді, у 46-му, людей відселили до Казахтану. Цілий рід Паларієв відправили у вигнання, залишилися лише ті, хто встиг змінити прізвище з молдавського Паларія на більш русифіковане Паларієв.

13 820 649_621 743 617 989 745_785 875 269_n.jpg

Реставрація пам'ятників // Громадське радіо
Реставрація пам’ятників
Громадське радіо

«У 46-му році за 2 тижні вони були виселені. Були виселені. Просто люди прийшли з війни, здавалося б, ті, хто по ідеї вже війну пройшли. І коли таке дізнаються, що через 4-5 місяців йти, а люди підняли паркани нові, поставили нові дахи підняли», — згадує засновник поселення Олександр Паларієв.

Олександр розповідає історію свого роду на пагорбі поряд з поселенням. З нього видно річку, що поруч, новенькі хатки та кількасот скульптур Леніних. Таких контраст вражає. Але Олександр запевняє: так потрібно, аби люди не забували свою історію і знову не робили старих помилок. Кілька років тому він відвідав парк Грутас у Литві. На площі в 20 гектарів там зібрані монументи радянським вождям. Вхід до парку огороджений колючим дротом, по кутах — вежі з прожекторами — нагадування про радянські табори, що понівечили сотні тисяч людських життів. Тоді Олександр зрозумів — таке нагадування повинно бути і в Україні. Та заснував свій музей соцреалізму. Тут, серед полів, у селі, знищеному за наказом радянських вождів, стоять сотні викинутих пам’ятників. Більшість — це Леніни. В бюстах, на повний зріст, з кашкетами та без, великі та маленькі – вони визначають дух музею. Поряд – кілька бюстів іншому ідейному кату Радянського Союзу —  Сталіну. Його взагалі відкопали з-під землі. 

«Приїхали до мене знайомі, один знайомий, власник винзаводу, приїхав на півгодини, а поїхали в пів на шосту ранку. І він каже: а мій охоронець у мене на винзаводі каже, що десь закопаний бюст Сталіна. Через 2 години ми були там, сторожа знайшли, почали копати, і буквально через 10-15 сантиметрів ми знайшли, просто випадково знайшли, викопали цей бюст — з’явився Сталін. Поступово тут видно доведеться робити всіх керівників радянської держави. Після Сталіна ми знаємо, хто був, і хто завершує всю епопею радянського часу», — розповідає засновник поселення Олександр Паларієв.

Списані пам’ятники сюди привозять в різному стані. Частіше — потрощеними. Однак нині цього майже не помітно. Все завдяки Івану Короленко. Він скульптор, приїхав на Одещину з Вінниці. Вже багато років Іван ліпить нові обличчя скульптурам, здебільшого — класичних Ленінів. Скульптор каже: робота йому до вподоби, бо з точки зору мистецтва обличчя у червоного вождя класичне. Хоча і згадує: тоталітарний режим ненавидів зі школи.

«Я пам’ятаю, як мене в піонери приймали, колись в школі, це жахи, а потім я і подумати не міг, що буду ліпити Леніна, ой, скільки голів тут я ліпив», — згадує скульптор Іван Короленко.

13 820 469_621 743 661 323 074_1 224 092 900_n.jpg

Пам'ятники Леніну // Громадське радіо
Пам’ятники Леніну
Громадське радіо

Тут на площі в кілька гектарів Леніни, Маркси, Сталіни, Дзержинський та Брежнєв. Сюди ж привели найбільшого Леніна Одеси — його тільки у травні змогли зняти з  постаменту та перевезти у Фрумушику. А ще – Маяковський та Горький, Джек Лондон та невідомі композитори та актори. Поряд — поляна з піонерами та радянськими родинами — переможцями соцзмагань. Усіх їх ретельно від реставрували аби залишити на згадку нащадкам про часи тотального щастя та кухонних революцій.

«Можна сказати, що це музей історичного минулого. Я не буду давати якусь політичну оцінку всьому, але в даному випадку це так».

13 625 077_621 743 604 656 413_1 781 470 469_n.jpg

Пам'ятник радянського періоду // Громадське радіо
Пам’ятник радянського періоду
Громадське радіо

 Сюди привозять на екскурсії дітей, та й дорослі, незважаючи на бездоріжжя, заїжджають подивитися на повалених вождів. Все – аби люди ніколи не забули своє минуле. Саме для цього поряд зі скульптурами — інсталяція зі снарядів, що сотнями залишилися навколо поселення ще з часів другої світової війни.

«Це ми збираємо на полігоні, зробили троянду війни. Є таке бачення, що воно буде все більше і більше розквітати. Це художники придумали таку інсталяцію, то, що дерево, будемо говорити, старе дерево, засохло. Тут був полігон, бачите, побито осколками, але всередині виростає дерево, типу життя перемогло. А це ось — бойовий шлях частини, в одній військовій частині зруйнованій побачив близько караульного приміщення, і теж це все до нас потрапило», — розповідає засновник музею Олександр Паларієв.

13 823 639_621 743 691 323 071_834 488 830_n.jpg

Пам'ятник Карлу Марксу // Громадське радіо
Пам’ятник Карлу Марксу
Громадське радіо

Ми повертаємося до пагорбу пам’яті, з якого розпочали свою екскурсію. На згадку про 5 зруйнованих сіл тут стоять хрести. І всі охочі можуть привести табличку з іменами людей, яких звідси депортували. Першими Олександр встановив тут хрести на честь своїх родичів.

«Ось цей хрест поставлений роду діда Палар і роду бабусі Фітеску 13 Паларієв відправили в Казахстан, повернулася одна дівчинка», — розповідає Олескандр Паларієв. 

Поряд — вивернуті з коренем дерева. Це — меморіал тим, кого з коренем вирвали з рідної землі аби потім розвіяти по всьому світу. Олександр замовкає ненадовго, а потім продовжує. 

«Радянська влада так і робила, вона просто змушувала забувати рідну мову, рідну землю, як на далекому сході, як зараз в Луганську і Донецьку», — закінчує розмову засновник музею Олександр Паларієв.

Ганна Снєгіна, «Громадське радіо» з Одещини

…то цей лист для вас.

Команда Громадського радіо, як і ви, найбільше цінує незалежність. Наша редакція не залежить від олігархів, політиків і держави. У нас немає інших завдань, аніж допомогти вам зрозуміти ситуацію.

Ми принципово лишаємось неприбутковою організацією. На відміну від комерційних мас-медіа, гроші для нас - не мета, а засіб.

Щоби і надалі отримувати правдиву, неперекручену інформацію, ви можете просто зараз допомогти Громадському радіо. Підтримуючи нас, ви робите внесок у своє майбутнє.

ДЯКУЄМО!

ЗРОБІТЬ ВНЕСОК

Якщо ви тут...

EU

Матеріал є частиною проекту Hromadske Network, підтриманого Європейською комісією.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Facebook Twitter Google+