Слухати

«Секретно» не дорівнює «таємно» - представник Інституту нацпам'яті про архіви

08 грудня 2016 - 11:29 127
“Дороговкази свободи”. Під такою назвою пройшла публічна дискусія про значення політики нацпам'яті для демократії

Її організатори – чеський інститут CEVRO, Центр досліджень визвольного руху та Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Перехід від країн закритого типу до відкритого, як це було зокрема в країнах Балтії, або Польщі не є автоматичним, зазначив у своєму виступі директор архіву СБУ Андрій Когут.

kogut.jpg

Андрій Когут // Громадське радіо
Андрій Когут
Громадське радіо

«Не відбувається щось саме по собі, не достатньо, щоб відбулась тільки зміна влади і у виконавчій, законодавчій владі осіли ті, хто презентує демократичні свободи», — сказав він.

Щоб відбулись зміни, за словами Когута, необхідна реалізація певної політики. Це можна називати по-різному: модернізацією чи реформами.

Якщо ж говорити про зміни в гуманітарному питанні, то створення демократичного суспільства неможливе без переосмислення, переоцінки минулого.

І важливим тут, підкреслив Когут, — є відкриття тих сторінок історії, які були заборонені. В Україні це – селянське повстання, голодомор, спротив радянській владі. Відкриття цих архівів має супроводжуватися широкими інформаційними компаніями.

«Компаніями, які б далиможливість громадянам ознайомитись з тими сторінками історії, які біли невідомими», - говорить директор архіву СБУ.

В залежності від того, як довго тоталітарний режим перебував в тій чи іншій країні, а в Україні це три покоління, то важливо, щоб люди навчались по тих, підручниках, в яких замовчуються зазначені історичні події. Згадаємо, що деякий час вже в незалежній Україні люди навчались по радянських підручниках.

«Коли ми говоримо про політику пам’яті і про Україну, нажаль, з самого початку відновлення незалежності України політика пам’яті не почала втілюватися, що стало результатом того, що на початку 90-хроків стався негласне протистояння між представниками Народного Руху і представниками комуністичної влади», — згадує Когут.

Тему документів та архівів продовжив Ігор Кулик, начальник відділу Українського Інституту національної пам’яті.

kulyk.jpg

Ігор Кулик // Громадське радіо
Ігор Кулик
Громадське радіо

Він нагадав про низку законів розроблених Інститутом національної пам’яті, в яких зокрема йшлось про доступ до архівів КДБ:

«Коли ми говоримо про архіви, то розуміємо, що в Україні є декілька основ, які зберігають документи, що відносяться не тільки до КДБ, а й інших структур, які були поступам для побудови і підтримання радянської тоталітарної системи».

Серед зазначених установ – вже згадуваний архів СБУ, архів зовнішньої розвідки, міліції. Також можна говорити про архів пенітенціарної служби, прокуратури, прикордонників. Працювати з цими документами може будь-хто. Для цього потрібно надіслати до установи звернення з проханням посприяти опрацюванню визначеної теми. Можна шукати інформацію про ту чи іншу подію, або ж про окрему людину, свого родича.

«В законі було передбачено, що все відкрито для всіх, що означає немає якогось захисту персональних даних, що зараз актуально в Європі. У нас цього в законі немає. Так само не йдеться про те, що якщо ці документи містять інформацією під позначками «секретно», «дуже секретно», «особої важності», то це позначки тої держави, якої вже не існує і таким чином «секретно» не дорівнює «таємно». Це дві різні речі не поєднувані, тому абсолютно вільно можна працювати з цими документами», - говорить Кулик.

Але є відомства, чиї архіви не настільки відкриті. Як пояснив Ігор Кулик, архіви КДБ створювались не для того, щоб у 2016 році, хтось прийшов і вільно працював з ними. Вони створювались для того, щоб мати компромат на тих людей, які жили в Радянському Союзі.

«Щоб стримати людей на короткому повідку, щоби мати можливість впливати і зробити все суспільство абсолютно лояльним. Тому інформації про це значно менше і це один з тих моментів, які мають певні особливості» 01 06 03

За словами начальника відділу Інституту національної пам’яті Ігоря Кулика, не до всіх архівів КДБ є доступ в українців. Тобто є доступ до архівів інституту НКВС у Києві, де можна знайти інформацію чи дійсно певна людина навчалась тут чи не навчалась, але ж якщо йдеться про людину з Мінську чи Москви, то до цієї інформації доступу немає. 

Валентина Троян, Київ, Громадське радіо 

…то цей лист для вас.

Команда Громадського радіо, як і ви, найбільше цінує незалежність. Наша редакція не залежить від олігархів, політиків і держави. У нас немає інших завдань, аніж допомогти вам зрозуміти ситуацію.

Ми принципово лишаємось неприбутковою організацією. На відміну від комерційних мас-медіа, гроші для нас - не мета, а засіб.

Щоби і надалі отримувати правдиву, неперекручену інформацію, ви можете просто зараз допомогти Громадському радіо. Підтримуючи нас, ви робите внесок у своє майбутнє.

ДЯКУЄМО!

ЗРОБІТЬ ВНЕСОК

Якщо ви тут...

This material has been produced with the support of the European Commission and the UK Government as part of the Hromadske Network and The Donbas Calling Projects. Views and opinions expressed herein may not coincide with the official position of the UK Government and the European Commission.
Цей матеріал був створений за підтримки Європейської комісії та Уряду Великої Британії і є частиною проектів Hromadske Network та Говорить Донбас. Погляди та висновки, висловлені у цій публікації, можуть не збігатись з офіційною позицією Уряду Великої Британії та Європейської комісії

snyppet_eu_gb_0_0.jpg

Громадське Network //
Громадське Network

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Facebook Twitter Google+