Слухати

«Як би я міг розповідати, що таке Росія». Вчитель-історик відслужив у зоні АТО (Фоторепортаж)

07 червня 2017 - 18:19
Шкільний учитель з Черкащини Василь Отземко рік і місяць провів у зоні АТО. Після демобілізації викладає «Захист Вітчизни»: навчає дітей правильно падати, захищати себе та поводитися зі зброєю

 — Рівняйсь, струнко. Рівняння на середину!

Під командуванням 11-класниці Євгенії Галати учні Квітчанського навчально-виховного комплексу колоною проходять подвір’ям. Наступний марш — вже під бойову пісню: «Гей, нумо, хлопці, до зброї».

Заняття — на базі випускного класу. Але у школі — лише п’ять одинадцятикласників. Тому для виступу перед журналістами вчитель Василь Отземко мобілізував дев’яти- й десятикласників.

Педагог анонсує: усе, що ми побачимо, учні відпрацьовують переважно в позашкільний час. На тренуваннях Василь Отземко передає підліткам навички, здобуті за рік і місяць служби в зоні АТО.

img_9608.jpg

Шикування на початку уроку // Тетяна Косянчук, Громадське радіо
Шикування на початку уроку
Тетяна Косянчук, Громадське радіо

img_9616.jpg

Школярі готові до заняття // Тетяна Косянчук, Громадське радіо
Школярі готові до заняття
Тетяна Косянчук, Громадське радіо

img_9683.jpg

Основи самозахисту // Тетяна Косянчук, Громадське радіо
Основи самозахисту
Тетяна Косянчук, Громадське радіо

— Нема нічого надзвичайно складного, але це свідчить про те, що діти володіють вже певними знаннями. Я такими знаннями не володів, — відкриває урок викладач.

Від простого — як правильно падати — до складнішого: як відбити напад з ножем. Якщо все вдалося і переможений супротивник — на землі, учні разом із вчителем дружньо аплодують. 

Василю Отземкові — 33 роки. До війни він в армії не служив. Закінчив Черкаський університет, викладав історію. Коли розпочалася російська агресія, саме предмет підштовхнув учителя до дії.

— Коли розглядаються всі історичні процеси — постійно Росія була якимось агресором. Оце почитаєш-почитаєш історію — знову у нас якась халепа з тою Московією, з тою Росією. Яке я б мав моральне право розповідати, як треба любити Україну, хто така Росія і при цьому знаходитися тут? Мене б запитали — мені б соромно було, принаймні, — пояснює Отземко.

img_9761.jpg

Учитель показує, чому люди травмуються під час падіння // Тетяна Косянчук, Громадське радіо
Учитель показує, чому люди травмуються під час падіння
Тетяна Косянчук, Громадське радіо

img_9797.jpg

Учениця відпрацьовує прийоми самозахисту // Тетяна Косянчук, Громадське радіо
Учениця відпрацьовує прийоми самозахисту
Тетяна Косянчук, Громадське радіо

img_9795.jpg

Василь Отземко // Тетяна Косянчук, Громадське радіо
Василь Отземко
Тетяна Косянчук, Громадське радіо

img_9870.jpg

Василь Отземко показує, як евакуюють поранених // Тетяна Косянчук, Громадське радіо
Василь Отземко показує, як евакуюють поранених
Тетяна Косянчук, Громадське радіо

img_9847.jpg

Учитель історії, ветеран АТО Василь Отземко у минулому професійно займався кікбоксингом // Тетяна Косянчук, Громадське радіо
Учитель історії, ветеран АТО Василь Отземко у минулому професійно займався кікбоксингом
Тетяна Косянчук, Громадське радіо

Як сільський учитель Отземко не підлягав мобілізації. Пішов добровольцем. Служив під Волновахою. Безпосередньо про бойові дії воліє не розповідати. Зазначає — тяжко було, й коли не стріляли.

— Ти весь час живеш у ворожому оточенні. Крім своїх товаришів, побратимів, насправді все оточення вороже. Місцеві жителі, од яких можна очікувати чого завгодно: у спину стрельнуть чи не стрельнуть? Харчі приносять — отруєні вони чи не отруєні, бо траплялися випадки різні. Вийти треба кудись у місто — ти виходиш удвох, утрьох, вчотирьох, один ніколи не ходиш. В основному, втрьох ходили, зі зброєю, тому що очікували нападу якоїсь диверсійно-розвідувальної групи, ще чогось, — говорить освітянин.

img_9742.jpg

Як робити перекиди назад // Тетяна Косянчук, Громадське радіо
Як робити перекиди назад
Тетяна Косянчук, Громадське радіо

Після того, як учитель пішов на війну, його учні стали волонтерами. 

— Медикаменти збирали, збирали кошти на медикаменти. Приносили з дому те, що у нас є — наприклад, їжу або те, що можна відправити на Схід, — пригадує учениця Віталіна Микитенко.

А це спогади іншої школярки, Євгенії Галати:

— Ми переживали за нього. Він у нас душа компанії. Тому без нього навіть трошки сумно було у школі, спокійно дуже. Ми не тільки займаємося військово-патріотичним вихованням, ми завжди ходимо з Василем Миколайовичем в якісь походи, на природу, на будь-які екскурсії.

img_9774.jpg

Євгенія Галата (на фото праворуч) // Тетяна Косянчук, Громадське радіо
Євгенія Галата (на фото праворуч)
Тетяна Косянчук, Громадське радіо

img_9841.jpg

Учні тренуються, як допомагати пораненому // Тетяна Косянчук, Громадське радіо
Учні тренуються, як допомагати пораненому
Тетяна Косянчук, Громадське радіо

Ветеран розповідає про один з епізодів, коли шкільної посилки вистачило на всіх побратимів:

— Цілий ящик шоколаду з нашої школи попав у нашу військову частину і цей ящик принесли мені. Наші знали, що я в Квитках працюю, віддали мені. Приходжу — там такий величезний ящик, дуже приємно було.

Після повернення учителя керівництво, крім історії, доручило йому викладати «Захист Вітчизни». Педагог акцентується на практиці. Його учні знають, як розбирати автомат та на навіть гранату — і як підготуватися до бою. Демонструє одинадцятикласник.

— Ми бачимо: зняв запобіжник, дослав патрон у патронник і готовий вже вести вогонь. Це зайняло в нас не більше секунди, — коментує Отземко дії учня. — Я дуже дякував своєму вчителю — коли вже почав занепадати предмет «Допризовна підготовка юнаків», який заставляв нас рити окопи. Кожен подякував би, якщо у вас якась екстремальна ситуація, а ви маєте знання, які допомогли вам.

img_9804.jpg

Тренування на шкільному подвір'ї // Тетяна Косянчук, Громадське радіо
Тренування на шкільному подвір’ї
Тетяна Косянчук, Громадське радіо

Дівчата тренуються на рівних із хлопцями. Євгенія Галата командує однокласниками не тільки в школі, а й під час військово-патріотичних змагань.

— Гранату ти розбереш? — питаємо у неї.

— Гранату також розберу, тому що на попередніх заняттях ми це проходили, це по програмі, — відповідає Євгенія.

Для вчителя його улюблені учениці стають прикладом:

— Слухайте, вони стільки роблять — я стільки не роблю. Від восьми до трьох у школі, потім десь ідуть на репетиторство, потім на 19:00 їм на хореографію, до 21-ої, а ще ж уроки треба поробити, а ще ж город треба пополоти. Це кіборги, чесне слово, — каже викладач.

Торік Василь Отземко став літературним персонажем. Школярі та педагоги з Черкащини видали книгу про вчителів-учасників АТО. Крім Василя, тут історії тридцятьох черкащан — живих та загиблих.

img_9577.jpg

Школярі Олексій Лютий та Віталій Неділя, які брали участь у впорядкуванні книги // Тетяна Косянчук, Громадське радіо
Школярі Олексій Лютий та Віталій Неділя, які брали участь у впорядкуванні книги
Тетяна Косянчук, Громадське радіо

— Мене історія найбільше вразила, коли вчитель приїхав додому і, підлікувавшись, через півроку помер. Тобто наче вже на українській землі, де не було війни, він помер, — розповідає один зі співавторів книги Олексій Лютий.

За статистикою, що її називає керівник управління освіти Черкащини Валерій Данилевський, в зоні АТО відслужили або служать 50 педагогів з регіону. Троє з них загинули. Валерій Данилевський розповідає історію 20-річного вчителя фізкультури В’ячеслава Гаги.

img_9509.jpg

Валерій Данилевський // Тетяна Косянчук, Громадське радіо
Валерій Данилевський
Тетяна Косянчук, Громадське радіо

— Після університету він кілька місяців попрацював, зголосився добровольцем на фронт. Отримав дуже важке поранення під час бойових дій, одужав, повернувся — і під час боїв у Донецькому аеропорту, під Спартаком, їхній БТР наїхав на міну, погинули хлопці.

img_9590_0.jpg

Музейна експозиція на честь вчителів-учасників АТО // Тетяна Косянчук, Громадське радіо
Музейна експозиція на честь вчителів-учасників АТО
Тетяна Косянчук, Громадське радіо

img_9541.jpg

Експонати зали, присвяченої вчителям-учасникам АТО // Тетяна Косянчук, Громадське радіо
Експонати зали, присвяченої вчителям-учасникам АТО
Тетяна Косянчук, Громадське радіо

Про вчителів-учасників АТО у місцевому музеї педагогіки відкрили окрему експозицію. 

img_9569.jpg

Стенд, присвячений Василеві Отземку, у музеї в Черкасах // Тетяна Косянчук, Громадське радіо
Стенд, присвячений Василеві Отземку, у музеї в Черкасах
Тетяна Косянчук, Громадське радіо

Василь Отземко віддав туди балістичні окуляри та зразки документів — копію мобілізаційного посвідчення та грамоти.

Аптечку, тактичні окуляри, наколінники — залишив як навчальні засоби. Мріє, щоб на заняттях учням не доводилося займати чергу за одним бронежилетом та макетом автомату.

img_9817.jpg

Єдиний на школу повний комплект амуніції // Тетяна Косянчук, Громадське радіо
Єдиний на школу повний комплект амуніції
Тетяна Косянчук, Громадське радіо

— Самий автомат — макет масово-габаритний — коштує дев’ять тисяч триста гривень. Мабуть, на сьогодні ще дорожче. Гранати — по 500 гривень штука. Це тисяча гривень. Ми можемо скинутися й купити, але це бюджет школи повністю, — підрахував Отземко.

img_9860.jpg

Розбирання автомату // Тетяна Косянчук, Громадське радіо
Розбирання автомату
Тетяна Косянчук, Громадське радіо

Педагогу допомагають друзі та спонсори. Наприклад, місцевий підприємець закупив для учнів камуфляжну форму. Василь Отземко каже — по гроші до спонсорів можна звертатися частіше. Але потрібна гарантія, що школу не закриють. Такого варіанту відкинути ж не можна — дітей у Квітках дедалі меншає. Керівництво обласного управління освіти запевняє: принаймні рік школа працюватиме. Далі буде, як вирішить місцева рада.

Цю публікацію створено за допомогою Європейського Фонду Підтримки Демократії (EED). Зміст публікації не обов’язково віддзеркалює позицію EED і є предметом виключної відповідальності автора(ів). 
Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
FacebookTwitterGoogle+