Слухати

Як українці гинули за український прапор та рятували його від супротивника

23 серпня 2017 - 11:24 9
Громадське радіо пропонує згадати історії кількох українців, які на початку бойових дій на Сході України загинули захищаючи український прапор та як рятували його, перебуваючи в полоні

Володимир Рибак — український політик, депутат Горлівської міської ради від ВО «Батьківщина», Герой України.

Володимира Рибака викрали невідомі 17 квітня 2014 в Горлівці після мітингу, організованого на підтримку міського голови Євгена Клепа. Під час мітингу Володимир Рибак спробував зняти прапор так званої «ДНР» і повернути український прапор на будівлю міськради.

19 квітня його тіло було знайдено місцевими рибалками в річці Казенний Торець біля смт. Райгородок Слов’янського району Донецької області з ознаками насильницької смерті. Разом із ним було знайдено тіло студента Юрія Поправки. За повідомленням прес-служби МВС «Причина смерті обох загиблих — комбінована травма тіла внаслідок тортур, з подальшим утопленням ще живих непритомних потерпілих».

rybak.jpg

Володимир Рибак // bukinfo.com.ua
Володимир Рибак
bukinfo.com.ua

За наявними у слідства даними, до тортур і вбивства цих людей причетні представники незаконного збройного формування, яке захопило будівлю СБУ в місті Слов’янську. За версією СБУ, 17 квітня один з ватажків бойовиків Ігор Безлер («Бєс») доручив начальнику самопроголошеної міліції Горлівки вбити Володимира Рибака, котрий намагався встановити український прапор на будівлі Горлівської РДА. Далі за вказівкою Ігоря Гіркіна («Стрєлок») Володимира Рибака доставили в штаб бойовиків у Слов’янську, де Гіркін зустрівся з ним особисто.

20 квітня Гіркін особисто наказав самопроголошеному меру Слов’янська Пономарьову вивезти зі штабу тіло вбитого Рибака.

Степан Чубенко  — український школяр, воротар футбольного клубу «Авангард» (Краматорськ), катований і розстріляний бойовиками так званої «ДНР» за проукраїнську позицію, народний Герой України.

chubenko.jpg

Степан Чубенко // slavdelo.dn.ua
Степан Чубенко
slavdelo.dn.ua

Ризикуючи життям, Степан зняв з міської площі прапор так званої «ДНР».

Коли у квітні 2014-го російські бойовики захопили місто, мати відвезла Степана до своїх батьків в Росію, але через місяць він повернувся, заявивши, що не хоче ховатися у важкі для країни часи.

У червні 2014-го Степан поїхав до друга в Київ. 23 червня сів на поїзд у столиці, щоб повернутися додому. Їхав через Донецьк. Там його затримали бойовики з батальйону «Керч», за однією з версій, за жовто-блакитну стрічку на рюкзаку, а за словами Ігоря Стокоза, представника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, — через те, що вступив у суперечку з ними, відстоюючи позицію єдиної неподільної країни. Бити дитину бойовики почали ще в Донецьку. Потім відвезли до Горбачево-Михайлівки, де після страшних катувань розстріляли.

Відразу після зникнення сина, його мати поїхала в Донецьк на його розшуки. Їй вдалося дізнатись, що хлопця було розстріляно і поспілкуватися з ватажком бойовиків Олександром Захарченком, який пообіцяв їй розшукати тіло сина і його вбивць. У кінці вересня 2014-го, до матері прийшла звістка, що тіло знайдено. Ексгумація була призначена на 3 жовтня, в ході якої, мати впізнала свого сина. Їй вдалося домогтися його відправки у Краматорськ. Поховали Степана Чубенка 8 листопада 2014 року в його рідному місті.

Володимир Балух — український громадський активіст, фермер, після 2014 року залишився громадянином України, відмовившись від російського громадянства. Переслідується окупаційною владою Криму.

baluh2.jpg

Володимир Балух // argumentua.com
Володимир Балух
argumentua.com

З грудня 2013 року на садибі Володимира Балуха висить український прапор. Прапор окупаційна влада знімала двічі. 30 квітня 2015 року вперше, проте Володимир Балух відбув 10 діб арешту, і знову вивісив на даху свого будинку український прапор. 8 грудня 2016 року вдруге, після арешту Володимира Балуха.

29 листопада 2016 року вранці український активіст Володимир Балух на стіні власного будинку в Криму, в Роздольненському районі, розмістив табличку «Вулиця Героїв Небесної сотні, 18». О 17.00 цього ж дня до нього приїхав голова сільської ради Степанюк Віталій Вікторович з двома помічниками і зажадав зняти табличку.

8 грудня співробітники ФСБ з’явилися з обшуками в селі Серебрянка Роздольненського району Криму до Володимира Балуха. 

Обшуки проводилися протягом 4-х годин в будинках українського активіста Володимира Балуха і його матері.

Після обшуків активіста затримали. Співробітники ФСБ заявили, що нібито на горищі будинку, де живе Володимир Балух, виявлені 90 патронів і кілька тротилових шашок.

Володимир Балух, виступаючи у судовому засіданні 12 грудня, заявив, що під час обшуку його ізолювали в окремій кімнаті і він не бачив, що робили представники ФСБ в його будинку.

В суді він також заявив, що повністю відкидає всі абсурдні звинувачення проти себе.

4 серпня 2017 року Володимира Балуха засудили на 3 роки і 7 місяців колонії загального режиму, а також штраф розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Андрій Крищенко — офіцер УМВС, в.о. голови Слов’янської районної державної адміністрації (з 10 липня 2014), начальник поліції м. Києва (з 15 грудня 2015).

kryshchenko.jpg

Андрій Крищенко // rian.com.ua
Андрій Крищенко
rian.com.ua

У квітні 2014 року обороняв свій пост — відстрілювався з полковником Германом Приступою від бойовиків під час тригодинного штурму, скинув російський прапор та найманця з даху управління.

Максим Авраменко — народився й закінчив школу в Первомайську Луганської області, вступив до столичного авіаційного університету, після випуску залишився жити в Києві. Коли анексували Крим, пішов у Нацгвардію.

maksym.jpg

Максим Авраменко // tyzhden.ua
Максим Авраменко
tyzhden.ua

Під час боїв за Іловайськ потрапив в полон. Як розповів він в інтерв’ю tyzhden.ua, полонених привезли до захопленого донецького відділення СБУ. Спочатку на плацу бійцям розповідали про те, які вони жорстокі й нещадні.

«Опісля нас пустили коридором ганьби. Декого били. Потім змушували наступати на український прапор. Він там лежав як ганчірка. І під час полону, виводячи іноді з підвалу, нас змушували об нього витирати ноги. В один із моментів, наприкінці жовтня, коли нас конвоювали на роботу (листя прибрати чи сміття), я скористався тим, що охорона відволіклася, підібрав прапор і проніс його в підвал. Там сховав. Коли волонтери привезли теплі речі, зашив його в підкладку, потім вивіз в Україну», – розповів Максим Авраменко.

Ігор Лук’янов — народився і виріс в Краматорську, не підтримував Майдан, але, коли в його місто увійшли сепаратисти, відразу пішов в партизани.

kramatorsk.jpg

Ігор Лук'янов // ВКонтакте/Мария Коледа
Ігор Лук’янов
ВКонтакте/Мария Коледа

Йому вдалося забрати прапор України з захопленого бойовиками райвідділу міліції Слов’янська. Він вирішив, що віддасть його новому начальнику відділу і так і зробив — віддав врятований прапор новому начальнику міліції міста Краматорська Сергію Кондрашенко.

Прапор відразу ж був встановлений на своєму місці — над входом в будівлю міськвідділу.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Facebook Twitter Google+