Слухати

«Принизливо, коли я, доросла жінка,  не можу це зупинити», — історія потерпілої під час розгону Майдану / Новини на Громадському радіо

«Принизливо, коли я, доросла жінка, не можу це зупинити», — історія потерпілої під час розгону Майдану

01 грудня 2017 - 21:12
Потерпілій Любомирі Кеплер під час розгону Майдану 30 листопада 2013 року беркут зламав руку. Що пригадує із тієї ночі та як далі склалася історія жінки - у матеріалі Громадського радіо

Із Любомирою Кеплер ми зустрічається біля стелли Незалежності у четверту річницю розгону Майдану. На годиннику близько 11 вечора, адже сьогодні вона із потерпілими активістами збирається тут бути до 4 ранку.

У Любомири сиве коротке волосся і блакитні очі. Вона одягнута у тепле коричневе пальто. Трохи поговоривши із людьми, яких так само, як і її побив беркут, йде зі мною на каву, щоб розповісти про події тієї ночі.

img_36 661.jpg

Любомира Кеплер під час відзначення четвертоїй річниці розгону Майдану  // Наталка Роп/Громадське радіо
Любомира Кеплер під час відзначення четвертої річниці розгону Майдану
Наталка Роп/Громадське радіо

Свої спогади вона починає із того, що вважає себе винною перед Україною. «Я Україні дуже багато винна, тому що все своє життя я прожила поза Україною: в Москві, Німеччині і так далі», — каже Любомира.

У Москві вона працювала, допомагаючи  жертвам екстремізму, а згодом у медицині катастроф. Жінка також волонтерила після трагедії Норд-Осту.

Час від часу вона також приїздила до України на Помаранчеву  революцію у 2004 році та згодом  на Мовний майдан.

Коли тільки починався Майдан у листопаді 2013 Любомира Кеплер жила у Німеччині зі своїм другим чоловіком. Вона стежила за тим, що відбувалося у Києві і уже 27 листопада із валізою, наповненою кавою та про всяк випадок лейкопластирем, вона приїхала до Києва.

 «У нас із чоловіком була домовленість, що якщо я відчуваю, що я маю бути в Україні, то він мене відпускає. Я йому показала: дивись, стільки людей хороших вийшло», — пригадує вона.

Уже на Майдані жінка зайнялася розселенням людей. А згодом допомагала у медичній палатці, адже має освіту лікаря.

Та сама ніч

Вечір 29 листопада Любомирі Кеплер здавався спокійним. Вона займалася прибиранням біля стелли, а потім, коли відчула, що їй холодно, пішла у медичну палатку поговорити з колегою.

«Ми там про філософію, психологію — таке різне бесідували з тим Сашком. І потім я сказала, що біжу, бо совість говорить. Я вискочила на вулицю, люди стояли під стеллою і співали гімн. Коли я підбігла – уже було багато людей і дуже тривожно. Я стала на другій сходинці знизу, тому що люди вже окружили цю стеллу. Переді мною ще кілька чоловік підбігло. І тут раптом почали спускатися … дальше вже пішов фільм жахів, які я не переношу. Вимикача не було, як переключити телеканал. Ці подробиці я не буду розказувати, бо це було страшно. Це було дуже принизливо, коли я, доросла жінка, і не можу це зупинити», — розповідає Любомира.

«Беркут» почав бити людей навколо стелли о 4 ранку 30 листопада. Тоді пані Любомира розгублено стояла із розведеними руками. До неї підійшов один із беркутівців і кийком зламав руку.

12 670 673_982 449 641 837 130_3 863 605 395 977 756 964_n.jpg

Любомира Кеплер зі зламаною рукою після розгону // Фото надане Любомирою Кеплер
Любомира Кеплер зі зламаною рукою після розгону
Фото надане Любомирою Кеплер

«Далі мене потягнули у автозак і сталася дискримінація по статевому і віковому сенсу – вони роздивились мене і вигнали зі словами: «Вон пошла бегом». Ще пару матюків про дєвушку середньої поведінки були. Я пішла в палатку, де у мене був рюкзак із документами. Мені було не до руки, тому що це було жахливо, це було принизливо, це було залякування. Якби вони хотіли нас повбивати, то вони б це зробили. Вони хотіли нас принизити і залякати».

Жінка пригадує: тоді били навіть у переході, через що «весь Хрещатик був у крові».

До швидкої була велика черга із побитими людьми, тому вона вирішила, що зламана рука – не є зараз нагальною.

«Хтось пробігав і сказав іти до Софії. І я опинилась із одним хлопчиною… Ми з ним йшли. Він був з ірокезом, з пробитим вухом. Він казав, що в Україні вже нічого не буде, що тут уже нема на що надіятися. І я не мала чим його потішити. І ми обнявшись удвох ішли. Під Софією нікого не було і ми побачили, що йдуть до Михайлівського», — згадує Любомира Кеплер.

Під Михайлівським собором до Любомири підійшли монахи і запропонували чай та каву, каже вона: «Священик запросив зайти у храм і сказав: «Ви моліться хто як вміє і хто до кого хоче». Це був для мене момент об’єднання і зародження України. Бо там були і буддисти, і мусульмани, і рідновіри… різні люди. Я, з одного боку, щаслива, бо той момент не можливо зазняти. Це святе було».

Уже потім, загадує Любомира, прийшли депутати, співачка Руслана, приїхала ще одна швидка. Але вона так і не скористалась послугами медиків. У ранкових сутінках, коли прокидався Київ, жінка їхала додому. А на зустріч їй донька, яка раніше скептично ставилась до участі мами у Майдані.

«І ми тільки з нею вийшли із маршруток, бо вона їхала туди, а я назад. Ми обнялися. І вона сказала: «Мама, я на твоє місце, йди додому».

День, коли у відповідь на побиття Майдану у Києві вийшли сотні тисяч людей, Любомира досі вважає найщасливішим.

Моя ватерлінія

Сьогодні Любомира живе у Києві із донькою та інколи допомагає військовим на фронті: плете сітки, чи в`яже шкарпетки. Також жінка допомагає дітям в диспансері радіаційного захисту, що у Пущі Водиці та  пораненим  черзез «інціативу Е +».

Любомира зізнається, що для неї у житті важливо не опускатись нижче поставленої для себе межі.

«Якщо говорити взагалі про людину, про честь і гідність… Людина не може опуститися нижче ватерлінії, яку вона собі поставила. Це не обов’язково відповідати стандарту, тому що у кожного своя ватерлінія. І не можна осуджувати, що у того вища, чи нижча. Ми всі люди не одинакові. І треба цінувати, коли той, щось чуть-чуть вище зробив. Але опускатися не потрібно. Потрібно слідкувати за своєю ватерлінією».

Згадуючи про Майдан, жінка говорить, що важливо, щоб у суспільстві збільшувався відсоток активних людей. Любомира Кеплер вважає, що поки суспільство не дозріє, змінам не допоможе жодна нова влада.

…то цей лист для вас.

Команда Громадського радіо, як і ви, найбільше цінує незалежність. Наша редакція не залежить від олігархів, політиків і держави. У нас немає інших завдань, аніж допомогти вам зрозуміти ситуацію.

Ми принципово лишаємось неприбутковою організацією. На відміну від комерційних мас-медіа, гроші для нас - не мета, а засіб.

Щоби і надалі отримувати правдиву, неперекручену інформацію, ви можете просто зараз допомогти Громадському радіо. Підтримуючи нас, ви робите внесок у своє майбутнє.

ДЯКУЄМО!

ЗРОБІТЬ ВНЕСОК

Якщо ви тут...

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Facebook Twitter Google+