Слухати

«Все буде добре»: звільненим з Донбасу полоненим привозять речі та їжу / Новини на Громадському радіо

«Все буде добре»: звільненим з Донбасу полоненим привозять речі та їжу

30 грудня 2017 - 19:37
Через МДБ, ізолятор, колонію суворого режиму до обіймів волонтерів — історія Анатолія Костеннікова

Звільнених полонених, які перебувають на реабілітації в лікарні «Феофанія», впродовж усього дня відвідують волонтери та небайдужі. Інформацію про те, що є люди, котрі потребують базових речей поширила правозахисниця Марія Томак.

Люди привозять одяг, телефони з сім-картами та їжу.

«Найбільше навезли апельсинів. Навряд чи ми все з’їмо», — каже один з хлопців, які заносять ящики у ліфт.

dsc01534.jpg

Люди з пакунками циркулювали від ранку // Громадське радіо/ Ана Море
Люди з пакунками циркулювали від ранку
Громадське радіо/ Ана Море

Спілкуватися з журналістами хочуть не всі, але дуже просять менше розповідати про полон і жахливі умови, а більше — про те, як звільнених зустрічають в Україні.

«Ми намагалися відслідковувати по змозі українські новини, коли були там. Тим хлопцям, що досі в полоні, важливо знати і розуміти, що на них тут чекають», — каже один з хлопців, що перебувають на реабілітації в «Феофанії». Андрій. Він відмовляється розказувати свою власну історію, каже: «Вони всі однакові. Страх і боротьба».

Читайте також: Історії тих, хто залишився в ОРДЛО.

Свою історію Громадському радіо розповів Анатолій Костенніков, уродженець Первомайська. Він перебував у полоні 14 місяців.

«Пройшов через усі кола: тюрми, військових, МДБ (міністерство державної безпеки), ІТТ (ізолятор тимчасового тримання), колонію особливо суворого режиму», — розказує колишній полонений.

Сьогодні він один з тих, кому привезли телефон. Анатолій Костенніков каже, що дуже важливо мати зв’язок з дружиною. Також за особистим замовленням Анатолію привезли ліки, на питання волонтерки «Чого не вистачає?», той просить нові окуляри.

Син Анатолія — студент четвертого курсу, навчається в медуніверситеті в Україні. Фотографуватися Анатолій Костенніков погоджується лише за умови, що знімок надішлють його сину.

dsc01539.jpg

Анатолій Костенніков: «До нас приходять прекрасні люди» // Громадське радіо/ Ана Море
Анатолій Костенніков: «До нас приходять прекрасні люди»
Громадське радіо/ Ана Море

«Син пішов моїми стопами. Я теж лікар, — каже він. — «Дружина залишилася на окупованій території. Зв’язуюся з нею уривками по дві-три хвилини, якщо вдається в когось попросити телефон. Але тільки почнеш розмовляти і усім одразу дзвонять, всі рідні переживають, тому не можна затримувати. Хоча б дізнаюся, що в неї все в порядку, що вона жива і здорова — і це вже велике щастя».

Анатолій Костенніков — один з тих, кому сьогодні волонтери привезли телефон. Поки він розмовляє з журналісткою Громадського радіо інший хлопець зі звільнених полонених налаштовує йому сім-картку.

Допрацьовувати до пенсії Анатолій планує в Києві. Каже: «Треба шукати тут роботу, треба шукати місце для проживання і якось потім забирати сюди дружину».

Особливо дякує волонтерам за одяг. Каже прав свій купу разів, але запах тюрми не зникає.

«Ще коли був у в’язниці попереджали: вийшов — і одяг треба одразу спалювати».

Анатолій розповідає, що поки що звільнених полонених обстежують фізично, пізніше можливо на них чекатиме і психологічна реабілітація.

«Я думаю все буде добре, — посміхається Анатолій. — Вже те, що ми знаходимося тут, те, що небо без ґратів і те, що ми можемо вийти прогулятися на вулицю — цього вже поки що достатньо. Звісно, все ще трохи стресово. Присутня внутрішня напруга, начебто ось-ось хтось гукне, почуєш клацання затвору і на тебе почнуть сипатися образи. Постійно чекаєш цього підсвідомо. Але кожного дня ми відчуваємо, що ми оточені доброзичливими людьми. Близькими по крові, по духу».

«Все буде Україна!», — каже на прощання переселенка, яка приїхала відвідати незнайомих хлопців разом з подругами. Жодна з них не виходить, не обійнявши перед тим кожного. 

Читайте також: «Вітаємо вдома»: як Київ зустрічав звільнених полонених (Фоторепортаж).

…то цей лист для вас.

Команда Громадського радіо, як і ви, найбільше цінує незалежність. Наша редакція не залежить від олігархів, політиків і держави. У нас немає інших завдань, аніж допомогти вам зрозуміти ситуацію.

Ми принципово лишаємось неприбутковою організацією. На відміну від комерційних мас-медіа, гроші для нас - не мета, а засіб.

Щоби і надалі отримувати правдиву, неперекручену інформацію, ви можете просто зараз допомогти Громадському радіо. Підтримуючи нас, ви робите внесок у своє майбутнє.

ДЯКУЄМО!

ЗРОБІТЬ ВНЕСОК

Якщо ви тут...

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Facebook Twitter Google+