Слухати

«Бути суддею» — нова книжка про суддівські досвіди

11 січня 2016 - 13:58 449
Facebook Twitter Google+
Про книжку «Бути суддею» говорить Лариса Денисенко, котра долучилася до її створення

a54f8809_0.jpg

Лариса Денисенко / «Громадське радіо»
Лариса Денисенко
«Громадське радіо»

В новому випуску програми «Антена» говоримо з Ларисою Денисенко про дуже незвичайну книжку — «Бути суддею», що містить фрагменти розмов із чинними та колишніми суддями, котрі діляться своїм досвідом. Ця книжка буде корисна зокрема тим, хто міркує про кар’єру судді. 

«Я частково можу це назвати есеїстикою. Але тут є і художня література, бо тут є живі історії, якими з нами ділилися судді. З цьому можна зробити роман. Особливо це було помітно в розмовах із суддями, котрі відійшли від професії — у їхньому ставленні. Вони трохи відкритіші», — говорить Лариса Денисенко та зауважує, що діючі судді більш обережні.

Книжка «Бути суддею» зародилась у 2007 році, коли було перекладено американське видання «Книга судді», яку презентувало українське відділення USAID. «Життя суддів — це завжди цікаво. Згадаймо інтерес до публікацій про те, в кого яка машина. У нас є уявлення, що судді мають бути бездоганними. Якщо ти в цьому сумніваєшся, то не будеш довіряти», — зауважує Лариса Денисенко.

Для створення книжки команда мандрувала Україною: «Ми спочатку поїхали на Вінничину. Там склалася цікава ситуація: дуже багато суддів були призначені за новим тестуванням, тож там було багато молодих суддів із 1-2 роками досвіду роботи. Їм було по 27-28-29 років.

Також там були судді у відставці — і більше «м’яса» давали саме ті, хто вже пішов з професії. Їм цікаво ділитися своїми історіями. Клаптики історій з особистісного виміру і складали портрет судді, адже судді, коли одягають в мантію, перетворюються на людину в мантії — уніфікований неперсоніфікований ряд», — згадує Лариса Денисенко. 

buty_suddeyu.jpg

Книжка «Бути суддею» / Громадське радіо
Книжка «Бути суддею»
Громадське радіо

Під час роботи зі збирання матеріалів Лариса Денисенко зауважила також цікаві дрібниці — наприклад, в оформленні кабінетів: там можна зустріти не тільки звичні ікони, сувеніри та скульптури з картинами, але й, наприклад, їстівні шоколадні фігурки Феміди.

«Судді Львівщини, наприклад, на дозвіллі слухають псалми. Також вони називають кодекс Книгою — так часто говорять про Біблію. Більше нічого подібного я не бачила в жодному регіоні», — розповідає Лариса Денисенко про побачені курйозні деталі.

«Коли ми говорили про вже відомі приклади неправомірних рішень, які були ухвалені суддями під тиском, стало ясно, що всі судді знають, хто з колег іде на це, і знають, у кого який «гачок». Але це доволі структурована та корпоративна спільнота, тож дуже мало хто з колег готовий це виносити на поверхню. Наприклад, спілкуючись із колегами судді Зварича, ми почули, що вони не хочуть про це говорити. І я відчувала, чому. Репутація одного судді позначається на репутації цілого судового корпусу, який працює в цьому суді. Відповідальність і зіпсуту репутацію суддя несе, як мантію в плямах», — Лариса Денисенко згадує про досвід розмов із суддями на делікатні теми. 

Програма «Антена» виходить за підтримки доброчинців з платформи «Спільнокошт».

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.