Слухати

«Dakh Daughters». Доньки театру «ДАХ»

14 грудня 2015 - 17:58 422
Facebook Twitter Google+
Як кодувати майбутнє — говорять учасниці гурту «Dakh Daughters»

Учасниці гурту «Dakh Daughters», Руслана Хазіпова, Таня Гаврилюк, Соломія Мельник, Наталка Зозуль в студії програми «Антена». «Ми доньки театру ДАХ. Проект фрік-кабаре — це суміш поезії, музики, театру молодих вільних українських дівчат, які говорять, і яким є, що сказати», — говорить Соломія Мельник. «Ми прийшли до того, що можна створювати своє — писати свою музику, говорити те, що хочеться. Це сподобалося Владу Троїцькому, бо його головна мета — виховати персону всередині актора, якому є, що сказати», — згадує Руслана Хазіпова.

dah_doterz_0_0_0.jpg

Dakh Daughters
Dakh Daughters
Ольга Закревська, Folga Studio

«Ми пов’язалися з жанром кабаре з подачі учасниці гурту «Dakh Daughters» Анни Нікітіної. Ідея виникла після того, як ми разом зробили виставу «Школа нетеатральної майстерності» для Гогольfest. В одній зі сцен ми вперше спробували формат girls-band. Тоді ми готувалися до великої гастролі в Парижі, а Аніна мрія була виступити в кабаре. Концепція фрік-кабаре дала широкий простір для тлумачення», — згадує Таня Гаврилюк і додає, що формат фрік-кабаре є театральним майданчиком для розмови на серйозні теми, але де можна жартувати, і де слово «фрік» є синонімом слова «бароко», в сенсі «чудернацький, дивний». Наталка Зозуль жартує, що «кабаре» і «фрік» — то просто красиві слова.

Далі говоримо про логіку праці з матеріалом сучасним  народним: «У нас виникла своя методика праці — це театр і музика, все разом. Коли воно правильно взаємодіє, то дає неймовірну силу, емоцію. Ми використовуємо фольклор і мішаємо його з різними приправами — нагадуємо про футуристів чи кричимо «Заповіт» Шевченка. Нам цікаво з цим гратися, ми шукаємо свій інструментарій. Це магія. Ми такі щасливі люди, що в цьому знаходимося», — говорить Соломія Мельник. 

Продовжуємо розмову темою відповідальності творення культури на експорт. «Нас цікавить живе актуальне мистецтво. Можна безкінечно імітувати, робити безкінечні фестивалі вишиванок і вареників. Але для чого імітувати, якщо нас цікавить живе? Важливо, щоб це була не підробка, а щось мінливе, як і сучасний світ», — міркує Таня Гаврилюк. 

Програма «Антена» виходить за підтримки доброчинців платформи «Спільнокошт».

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.