Слухати

Коли особисте стає політичним: спеціальний випуск до 8 березня

08 березня 2016 - 10:00 208
Facebook Twitter Google+
Сьогодні програма «Антена» присвячена роботі жінок-активісток із різних країн світу

Ці розмови було записано у Тбілісі під час конференції «Жінки в публічному просторі: коли особисте стає політичним», що була організована Фондом імені Гайнріха Бьолля. У фокусі наступних трьох інтерв’ю — політична робота та переплетення особистого з політичним. 

Це спеціальний випуск програми до 8 березня, який відзначають у всьому світі. Хибно інтерпретувати цей день як «радянське свято» та пов’язувати його з мімозами та подарунками. Саме такий святковий макіяж покликаний замаскувати реальні проблеми, з якими стикаються всі жінки світу. Про український досвід боротьби за гендерну рівність «Громадське радіо» говорить регулярно та цілий рік — для цього нам не потрібні особливі дати. Тому у програмі нині чути голоси та приклади від активісток з Туреччини, Вірменії та Російської Федерації. Український переклад інтерв’ю озвучують Ірина Соломко та Тетяна Трощинська.

prostir_rivnosti.png

Простір рівності - не тільки для 8 березня стронґовський
Простір рівності — не тільки для 8 березня
Авторські права: 
стронґовський

Відкриває «Антену» розмова з турецькою молодою політикинею Ходжар Осман, котра активно працює в лівій партії «Народна демократична партія» в Туреччині. Парадоксальність її досвіду полягає в тому, що ця партія опікується зокрема правами курдської меншини у країні, але водночас звертає увагу на захист гендерної рівності у країні. Дуже корисним у цій партії є досвід паритетного членства жінок і чоловіків. Більше про свою роботу розкаже сама Ходжар. Її історія особливо цікава в контексті того, що 6 березня в районі Кадикьой у Стамбулі поліція гумовими кулями розігнала жіночу демонстрацію на честь 8 березня.

«Коли ти зазнаєш дискримінації як нація, то розумієш, що дискримінації зазнає також і інша стать. Це певний місток для порозуміння. Основа в дискримінації одна. Якщо гендерну рівність буде впроваджено, то і національні проблеми поволі буде вирішено. Ми працюємо з обома цими викликами. Хоча жінки працюють тут важче, ніж чоловіки, бо ми боремося не тільки у складі національного руху, але і за гендерну рівність. Ми стикаємося з проблемами не лише як національна меншина, але і як жінки, і це доволі тяжко. Ми усвідомлюємо, що сам курдський рух не може існувати без жіночої візії. Рухові пощастило, що в ньому є такі жінки», — говорить Ходжар Осман.

Далі в «Антені» чуємо голос Нвард Манасян, активістки з Вірменії. Нвард — фахівчиня освітнього сектора, вона вже понад 10 років працює у своїй царині. У центрі її інтересу — реформування системи освіти. Також Нвард є членкинею Соціал-Демократичної партії Вірменії та працює на політичній ниві. 

«Коли жінки прийшли до партії 2003-2004 року, до нас ставилися по-різному, хоча в історії партії жінки зіграли важливу роль — навіть як учасниці збройних конфліктів. Ми, дивлячись на цю історію, ніколи не думали, що потребуємо якогось відокремлення або окремого статусу — така ідея нам не подобається, хоча дискусії про це велися, над нами посміювалися. Поволі ми набули більше сили, почали голосно говорити, стали помітними. Тепер ми говоримо разом із іншими жінками, розвиваємо власні кар’єри та комунікуємо з колегами з громадських і міжнародних організацій. Знання та досвід ми несемо колегам-партійцям. Минули часи, коли нам було соромно говорити. Хоча жінкам досі доволі складно поєднувати партійну роботу з сімейним життям — наприклад, не всі можуть собі дозволити ходити на збори після 6 години вечора», — говорить про свій досвід Нвард.

Завершує програму свідчення Белли Рапопорт і Марі Давтян, котрі говорять про обставини своєї роботи в Російській Федерації, зокрема про «скляну стелю» в царині суддівства та про домашнє насильство, законодавство щодо якого змінюється, піддаючи ризику жертв насильства.

Програма «Антена» виходить за підтримки доброчинців з платформи «Спільнокошт».

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.