Слухати

Все, чого ви не знали про американську поезію, але боялися запитати

12 квітня 2016 - 08:01 202
Facebook Twitter Google+
Остап Сливинський і Дмітрій Кузьмін представляють «своїх» американських поетів

ostap_slyvynskyy.jpg

Остап Сливинський // Олександр Ласкін
Остап Сливинський
Авторські права: 
Олександр Ласкін

Поезія США має величезний обсяг, і тому кожен перекладач має можливість створити власний образ своєї персональної американської поезії: про це говорить поет і перекладач Остап Сливинський. І з ним важко не погодитися.

Десяток поетів США в перекладах українською та російською мовами звучатимуть у «Антені» на два голоси. Переклади українською презентуватиме поет Остап Сливинський, переклади російською — поет Дмітрій Кузьмін.

kuzmin.jpg

Дмитрий Кузьмин // Татьяна Алешка
Дмитрий Кузьмин
Авторські права: 
Татьяна Алешка

Джеймс Тейт у перекладі Остапа Сливинського:

Щоб відчути себе людьми

Якось на нашому дереві виросло яблуко. Нічого
чудного, якби не те, що це дерево —
груша. Ми ходили довкола, чухаючи
потилиці. «Хочеш з’їсти його?» — запитав я
дружину. «Я б радше померла», — відповіла вона. Ми
повернулися в дім. Я стояв біля
кухонного вікна і дивився у сад. Думав
про Адама і Єву, хоч і не вірю в Адама
і Єву. Дружина сказала: «Якщо ти й далі
будеш виріщатись на те дурнувате яблуко, я
піду й з’їм його». «То йди, — кажу я, — але
роздягнися, йди голою». Вона так глянула
на мене, ніби я схибнувся, а потім
почала роздягатись. І я зробив те саме.

Янгольське

Я відвіз свою доньку Келсі на вокзал.
Потяг рушав, а ми ще довго махали
одне одному на прощання. Я ніколи її більше не бачив.
Вона поїхала, щоб стати першою жінкою на місяці.
Ніхто не знав, як вона туди дісталась. Ніколи
не повернулась, наскільки мені відомо. Ніколи не писала
мені листів, не телефонувала. Сподіваюсь, вона
щаслива, мій місячний промінець. Щоночі дивлюся у телескоп.
Бачив уже динозаврів, снігових барсів, фламінго.
Бачив одноокого пса, що метляв хвостом. Бачив
поштовий фургон. Бачив вітрильник, хоч там,
звісно, немає води. Бачив стрілку «там вода»,
що показувала на Землю. Бачив стрілку «гамбурґери»,
що показувала на Землю. Бачив дівчинку,
що падала з триколісного велосипеда. Легка мандаринка
ядерного пилу, не більше. Лиш раз я побачив ту дівчинку.
Колеса перекинутого велосипеда усе крутились.
Спи, — кажу я, — спи, маленька.

Чарлз Резникофф у перекладі Дмітрія Кузьміна:

Как это у них отлажено с сэндвичами:
тост, ломтик бекона, тост, кусок курицы, тост…
Мы прихлёбываем кофе, глядя, как женщины с накрашенными губами
быстро занимают места — неулыбчивые, неприступные.

Ч. К. Вільямс у перекладі Дмітрія Кузьміна:

Дерево

Та девушка, я не любил её, позже — она собралась уходить от меня — полюбил,
та девушка в то воскресенье, — когда я случайно зашёл к ней, — в рубашке ночной,
потом лишь я понял, что кто-то другой с нею только что был,

та девушка, руку мою ощутив под рубашкой ночной, на своём животе,
живот начала превращать в деревянный — я даже не знал, что вот так может быть,
что девушки, люди вообще, так умеют, — затем, с животом деревянным уже,

всё прочее тело она начала превращать в ещё более твёрдое что-то — как сталь
и твёрже, и, может быть, вся, прежде полностью мягкая, стала тогда
неведомым минералом с одной из далёких и чуждых планет,

где едкие бури бушуют, где ледяной безграничный метановый океан,
и мне — кое-как, я уже был не мальчик, — пришлось делать вид, будто я
не просто какой-нибудь спутник, бугристый, рябой, на орбите кривой,

и, в общем, я вышел на улицу в то воскресенье, не помню, чтоб колокол звал
на службу, и вот — где теперь она, милый фантом или фатум, ты где,
в постели, в рубашке ночной, сталь и дерево? Милое дерево, милая сталь.

Оливер Бендорф у перекладі Дмітрія Кузьміна:

Чудом пережившие вторую зиму

Я обычно не приписываю чувствам цвета́ но нынче настроен
подобно окну отражать ветер но не солнечный свет пока мы
углубились в газету штата Висконсин а в камине пылают брикеты
Я порой думаю без туповатой иголки любви нам не разделать
все эти сучки и задоринки к тому же перья опилок одно
из них непременно согнулось под бременем памяти о том как
пахнет сосновый бор Я знаю что чувствует древесная пыль
к иголкам и шишкам Я хотел бы всегда быть нежен с тобой
моя радость нежен северной долгой зимой Я надеюсь что это
чувство будет лёгким хотя город такой тяжёлый как силуэт
человека с гитарой безымянный но вечно пышущий шумом
он словно акула и Я из тех рыб что ныряют прямо в песок
при малейшей опасности Я из мальчиков-девочек нет ну правда
в этом городе Я был одновременно и тем и другим и Самсоном
и Далилой Я обре́зал свои волосы пока спал у себя на коленях
значит этот способ быть мной всё равно что быть избранным
для служения богу Я одновременно плох и хорош и мгновенно
за то и другое мне по заслугам значит поэтому Я и уехал
из города двинул на север к озеру Мендота ведь у меня
есть в подвале пара коньков есть средство против своей
смазливости Я смотрю своим лимнологическим взглядом
мальчика-девочки на всю эту сетку чувствительных рек
Я говорю смотри вот мои вены высасывающие всю эту кровь

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.