Слухати

Закони України дискримінують виборців з вадами зору, — активісти

22 травня 2014 - 20:51 124
Facebook Twitter Google+
Юлія Сачук, керівник проекту «Зрячий вибір 2014» та Генадій Євсев'єв президент ГО «Генерація успішної дії» розповіли про дискримінацію виборців з вадами зору

vady zoru Юлія Сачук, керівник проекту «Зрячий вибір 2014» та Генадій Євсев’єв президент всеукраїнської молодіжної громадської організації «Генерація успішної дії» розповіли Громадському радіо про дискримінацію виборців з вадами зору.

«В Україні людина з фізичними вадами не має можливості самостійно проголосувати, і це вже є проявом прямої дискримінації.

Вони не можуть обирати: скористатися допомогою супроводжуючого чи зробити вибір самостійно», — говорять активісти. Вони пропонують змінити законодавство, щоб надати незрячим людям можливість голосувати самостійно

Ірина Славінська: Що не так із виборами-2014 для виборців із вадами зору?

Генадій​ Євсев’єв: Законодавство дозволяє незрячим виборцям користуватися допомогою іншої особи, якій вона довіряє. І це не буде порушенням закону, не буде голосуванням за цю особу.

Вдвох у кабінку можна заходити, закон передбачає це з відома голови дільничної виборчої комісії або когось із членів комісії, скористатися такою допомогою, і, окрім того, що зайти удвох у кабінку, навіть ще дійти до виборчої урни, щоб опустити бюлетені.

І якщо є фізичні вади, теж можна скористатися допомогою супроводжуючої особи, причому, це актуально не тільки для виборців з вадами зору, це може бути актуально для тих, у кого руки немає, наприклад, для людей з обмеженими можливостями.

Але виникає у нас питання, чи довіряємо ми тій особі, яку ми попросили про цю допомогу? Тому що зазвичай незрячому допомагає хтось з родини. Інколи буває так, що, наприклад, чоловік за одного кандидата, жінка – за іншого кандидата.

І доходить в сім’ї аж до сварки із-за політичного вибору. Буває так, що після цієї допомоги тому, кому допомагали, він залишається «в неведении», чи йому все ж таки допомогли так, як він хотів, чи проголосував так, як бажала та особа, яка мала протилежний політичний вибір.

І ому стає питання – змінити законодавство, і зробити так, щоб людина цей вибір робила сама. І його вибір залишався таємницею для будь-кого.

Тому що, якщо немає з ким піти з родичів, попросив сусіда. І не факт, що той сусід завтра не розкаже, що «он я вчора допомагав Колі-Пєті-Васі проголосувати на виборах, а він проголосував он за того», і через тиждень про цей вибір буде знати увесь будинок. Цього, може, теж людина не хотіла.

Юлія Сачук: Таке законодавство, яке зараз регулює волевиявлення для людей з вадами зору, з інвалідністю саме по зору, є вже дискримінаційним.

Адже воно порушує норми загальної Декларації про права людини, зокрема, і також Конвенцію ООН про права людини з інвалідністю, 29-та стаття якої саме вказує, що вибір люди з інвалідністю мають робити нарівні з іншими громадянами, він має здійснюватись самостійно, незалежно, без жодного втручання зовні, крім таких дуже серйозних випадків, коли є фізичні обмеження.

Тобто, в нас в Україні законодавство цього взагалі не передбачає, тобто, людина не має можливості самостійно проголосувати, і це вже є проявом прямої дискримінації. Адже недискримінація – це коли ти можеш обрати: скористатися допомогою супроводжуючого чи зробити вибір самостійно.

І в більшості країн як Європи, куди Україна так стрімко рухається, і в США, Канаді вже суспільство дійшло до того, приділяючи увагу принципам універсального дизайну, що є прилади, які дають змогу голосувати незрячим нарівні з іншими громадянами, зберігаючи як і таємницю голосування, так і не потребуючи жодної сторонньої допомоги.

Ми аналізували досвід зарубіжних країн і знайшли кілька рішень. Насамперед, це те, що я можу розказати з власного досвіду, я була по програмі професійного зростання в США, і мені продемонстрували, як голосують люди з інвалідністю по зору.

Починається все з того, що в Америці прийнято AmericanswithDisabilitiesAct, тобто, це закон, який регулює взагалі життя людей з інвалідністю, приділяючи увагу різним сферам. І також до закону про вибори є додаток, який регулює волевиявлення для людей з інвалідністю по зору.

Це федеральний закон, і він зобов’язує кожен штат брати якесь рішення, яке підвищить доступність виборчого процесу з вадами зору. Кожен штат вирішує, яким шляхом іти: шляхом громадського опитування, тестування цих приладів.

І от у невеличкому містечку біля Бостона були встановлені машини, які відповідають принципам універсального дизайну, тобто, ними можуть користуватися не лише люди з вадами зору, а будь-які виборці.

Ці машини містять зум, тобто, вони можуть збільшувати текст на бюлетені. Вони мають аудіо-супровід, вони мають позначки шрифтом Брайля, і також вони мають тач-скрін.

Таким чином, вони є допоміжними для людей, які мають проблеми з моторикою, проблеми з усвідомленням інформації, яка надрукована, їм легше сприймати аудіо-інформацію, і для людей, які не розуміють мови. Тобто, аудіо-супровід ви можете вибрати кількома мовами, якою вам зручно.

Ці машини в принципі для Америки недорогі, біля 2 тисяч доларів, але вони використовуються протягом багатьох років. Для нас – я не знаю. Якби це робити поступово, якби була політична воля, то цілком можливо.

Обслуговування однієї машини на рік коштує 300 доларів. Тобто, це не дуже велика сума, порівняно з тими коштами, які витрачають наші кандидати на виборчі перегони.

Передача підготована в рамках проекту «Чесні вибори» за підтримки посольства США

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.