Конформізм, або підлабузники у джинсах Вакарчука

27 серпня 2015 - 14:51 137
Facebook Twitter Google+
Головний герой фільму «Конформіст» зазнав у дитинстві гомосексуальної травми і, щоб стати нормальною людиною (як всі), пішов працювати у Гестапо. У Гестапо, Карл!

Втім, сьогоднішні конформісти, можуть запросто перекушувати банки із пивом у супермаркеті, давити сир трактором або ж щодня брати в метро «безкоштовну» газету. Але чому вони так роблять? 

Інша загадка, пов’язана із першими фільмами Жана-Люка Годара, де жінки зображені особами, здатними при першій ліпшій нагоді перефарбуватися у кольори тої ідеології, яка здається їм найбільш вигідною. Конормізм Патрісії з картини «На останньому диханні» легко і швидко перемагає її кохання до Мішеля Пуакара. Коли вона біжить за ним, пораненим кулею поліцейського, по вулиці, то виникає враження, що дівчина просто хоче пересвідчитися, чи влучний був постріл.

Чи є конформізм певною ознакою віку, статі, національності, чи він просто — риса характеру певних людей? Це ми намагалися з’ясувати зі співробітником Інституту філософії імені Сковороди Володимиром Фадєєвим. 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.