Слухати

Хто такі українські параюристи? / Програми на Громадському радіо
Громадське радіо / Скачати зображення

Хто такі українські параюристи?

09 березня 2017 - 23:25
Facebook Twitter Google+
У двадцять третій історії третього циклу програми «Ген Справедливості» ми намагаємося розібратися, хто такі параюристи

Законодавство поки не дає відповіді на це питання, але практика крокує уперед. З параюристами Оксаною Смольниковою та Вадимом Ващенком з Сум ми говоримо про те, як працюють параюристи, які питання вони можуть вирішити самостійно, розв’язанню яких проблем сприяють, як співпрацюють з юристами. І чому це потрібно нашим громадянам та громадянкам?

Інтеграторка Сумського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги Наталія Шестерніна пояснює як проводиться комунікація, навчання, які подальші плани розвитку мережі параюристів та форми співпраці.

Лариса Денисенко: Почнімо з того, хто такі параюристи, і чому ви вирішили ними стати?

Оксана Смольникова: Все моє життя мене підштовхувало до того, що мені доводилося вирішувати якісь свої проблеми, і мені не вистачало знань юридичного характеру. Потрібно було вирішувати питання щодо пільг, і для цього треба було знати, які пільги передбачені для родин, які виховують онкохворих дітей, наприклад. Отже я відкривала, читала, радилася з людьми, таким чином поповнювала свої знання.

Я вважаю, що параюрист — це ініціативна людина, яка самостійно може черпати знання, радитися з тими, хто знає трохи більше на невідому йому тему.

Вадим Ващенко: Те, що я стану параюристом, я рік тому навіть не підозрював, я не знав, що таке слово є. Враховуючи давнє знайомство з теперішніми керівниками нашого територіального центру, вони мені запропонували, мовляв є така державна організація, яка займається вторинною безоплатною правовою допомогою. Знову ж, враховуючи велике коло знайомих, людей похилого віку, малозабезпечених людей, розуміючи, що в них дуже мало можливостей отримати допомогу, я почав допомагати практично.

Наприклад, квартальні комітети приватного сектору міста Суми. На нього звертають увагу вже у другу, або у третю чергу, бо це мало кого цікавить. Але там живе велика кількість людей похилого віку, малозабезпечених людей, ми звернули на них увагу, і протягом цього року ми вже кілька разів брали голів квартальних комітетів. Голова квартального комітету приватного сектору — це авторитетна людина, яка розуміє, як живе його квартал, які є проблеми, і як їх вирішувати. Голови квартальних комітетів, враховуючи наше з ними спілкування, також назвали себе параюристами.

Тобто будь-який мешканець приватного сектору міста Суми може прийти до голови свого квартального комітету й отримати від нього не лише практичну допомогу, наприклад, у нарахуванні субсидій, а також звернутися до нього в юридичних питаннях. Або цей голова може його взяти за руку та привести до Центру безоплатної правової допомоги та пояснити, що тут є люди, які можуть йому допомогти. В результаті цього вже не один десяток людей за допомогою параюристів — голів квартальних комітетів вирішили свої питання, залишилися задоволеними. І завдяки «сарафанному радіо» кількість звернень до Центрів безоплатної правової допомоги збільшився.

І це тільки одна ланка. Є ще, наприклад, поштарі.

Загалом будь-яка людина може звернутися та отримати кваліфіковану відповідь або кваліфіковану допомогу. Для цього ми й розповідаємо про такі Центри, людей, які змогли організувати нас, як параюристів. Ми не зв’язані посадами, лише напевно нашими внутрішніми амбіціями щодо допомоги людям, які цього потребують.

Лариса Денисенко: Дякую, Вадиме! Оксана, я знаю, що є навіть Центри, що не почали працювати через те, що закон ухвалювався пізніше, але ви вже займалися тим, що гуртували батьків та дітей, які мають інвалідність з онкозахворювань. Ви навіть перед ефіром розповідали, що вибили для таких родин пільги на сплату комунальних послуг. Чи багато зараз таких ініціатив та ініціативних людей, і чим ви зараз допомагаєте спільності батьків, в яких стільки проблем та негативний психоемоційний стан?

Оксана Смольникова: Батьки занурюються у проблеми здоров’я дітей, потім їхньої реабілітації, і коли вони стикаються з життєвими проблемами, зокрема комунальними послугами, сімейними обставинами, їм доводиться шукати порад. І дуже важливо, аби поряд опинилася людина, яка порадить, куди краще звернутися й отримати якісну консультацію.

В нашому випадку є Центр безоплатної правової допомоги, де є юристи, які підкажуть з правової позиції, як вирішити зокрема сімейні проблеми, питання з землею і таке інше. Бо коли дитина часто хворіє, батьки занурені у медичні аспекти, шукають гроші на купівлю ліків, на підтримку своєї дитини, то питання ЖКГ відходять на другий план. Тому важливо отримати консультацію своєчасно з цього боку.

Лариса Денисенко: Тобто ви бачити свою роль у тому, аби тримати ці питання на контролі?

Оксана Смольникова: Так, це свого роду логістика, повернути людину у потрібному напрямку.

З іншого боку є ще питання безкоштовного донорства в Україні, ми надаємо інформаційну підтримку суспільству — інформуємо, яка група крові потрібна у відділеннях для підтримки дітей. Ми в цьому році відкрили такий напрямок. Адже Центр переливання крові підтримував наше відділення, і в нас не було дефіциту. Якщо в інших областях, зокрема Вінницькій, Житомирській, Київський батьки шукають донорів, то в нас такого нема. І може здатися, що потреби немає, навіщо щось робити. Але потреба є, кров потрібна постійно, тож доводиться писати соціальні статті та казати суспільству, що люди потребують того чи іншого компоненту крові.

Лариса Денисенко: Пане Вадиме, ви згадували поштарів. Це цікава тема, тому що, наприклад, у Канаді, поштарі виступали у якості параюристів, вони також координували людей, а як ви працюєте?

Вадим Ващенко: Робота з поштарями наразі знаходиться на початковій стадії. Ми зараз вже завершили роботу з організації квартальних комітетів, це вже працює як належно. З поштарями організація лише почалася.

Лариса Денисенко: А як ви плануєте організувати з ними роботу?

Вадим Ващенко: Поштарю консультувати дуже важко, його задача полягає в тому, аби скерувати людину до Центру правової допомоги. Поштар, як і голова квартального комітету, є авторитетом для свого району, його зона обслуговування це пенсіонери, малозабезпечені люди, люди з інвалідністю.

Лариса Денисенко: А як ви навчаєтесь? Чи є якісь курси підготовки, чи Центри безоплатної правової надають вам якусь цінну інформацію?

Вадим Ващенко: Центр, дякую їм, організував конкурсну комісію, в якій ми майже тиждень обирали керівників бюро по області. Це дійсно був гарний досвід. Ми майже тиждень з ними спілкувалися, бачили цих людей, їхній потенціал, і надали свої рекомендації, чи може людина працювати. Ця співпраця з підбору персоналу була гарним досвідом і для нас, і для них. Ми бачили, як ці майбутні керівники працюватимуть з людьми.

Нещодавно ми брали участь у круглому столі щодо роботи з населенням по житлово-комунальних питаннях. Всі переймаються новими тарифами, дуже багато питань, люди хочуть розуміти, де отримати таку допомогу. Ми зібралися, виробили план роботи, вислухали правників, громадські організації, експертів, і на певну дату кожен підготує питання, які можуть допомогти практичному вирішенню.

Оксана Смольникова: Розробляємо алгоритм дій. Крім того, є тематичні напрямки, наприклад був круглий стіл з громадськими організаціями з питань перереєстрації. Це також блок питань, які потрібно розглянути, були експерти, з якими можна було консультуватися, зокрема з реєстраційної служби, з податкової. Спілкування проходило у неформальній обставі, кожен міг ставити будь-які питання, і це було корисно.

Вадим Ващенко: На базі таких зустрічей ми також навчаємось, і вже нашим «підлеглим» можемо також розповідати, і розповідати фахово.

Лариса Денисенко: Я бачу, що Вадим опікується квартальними головами, поштарями, пані Оксано, а яка в вас цільова аудиторія?

Оксана Смольникова: Це батьки, які мають дітей з онкопатологіями, категорія людей, які потрапили у критичні життєві обставини. Вони живуть за зовсім іншими правилами, їхній психоемоційний стан дуже відрізняється від інших на великий проміжок життя, бо лікування дитячої онкології — це не один місяць, а роки. І реабілітація також займає роки. Батьки переймаються, очікують, бо може повернутися хвороба.

Лариса Денисенко: А хто обирає теми на ці зібрання на круглому столі, про які розповідав Вадим?

Оксана Смольникова: Справа у тому, що у Центрі ведуть статистику кількості звернень, бо їх дуже багато. Вони відстежують, що наразі масово звертаються з комунальних питань, тому варто зараз приділити увагу цій тематиці. Коли з’явилася нова поліція, наприклад, актуальним було питання штрафів за адміністративні порушення.

Вадим Ващенко: Формування роботи та майбутніх заходів ведеться спільно. Тобто або Центр надає нам інформацію з проханням звернути увагу, або ми звертаємось. В нас зараз дійсно є колектив параюристів, ми вже працюємо, вже є механізм, мешканці Сум вже знають, що цей механізм діє, кількість звернень збільшується.

Приємно, коли розумієш, що ти начебто не юрист, але ти можеш допомогти людям, і з цього є користь. Звісно є питання, які я не можу вирішити, бо не є юристом, але є люди, які мені допомагають, і це допомагає також і в житті.

Лариса Денисенко: І коментар про те, як Центр безоплатної правової допомоги працює з параюристами, як взагалі запровадили таку роботу, і чи будуть надалі таких людей сертифікувати, нам надасть інтеграторка Сумського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги Наталія Шестерніна.

Наталія Шестерніна: Пропрацювавши в місцевому Центрі десь півроку, ми зрозуміли, що громадяни міста Суми та Сумського району неграмотні у правовому сенсі. Вони не знають елементарних речей, не знають, куди звертатися. Після цього ми організували перший одноденний семінар для навчання параюристів, зібрали 78 голів квартальних комітетів. Ми заздалегідь розробили анкети, роздали на першому навчанні. Ми спитали у людей, яку інформацію вони б хотіли отримати, аби потім надавати її громадянам. З тих питань, яких було найбільше, ми запросили кваліфікованих спеціалістів, зокрема нотаріуси, голови квартальних комітетів, спеціалісти з управління юстиції, ми самі, працівники нашого Центру, розповідали, куди звертатися і як.

Потім, після узагальнення цих питань, ми розпочали роботу. У 2016 році пройшло три таких модулі навчання, у лютому, березні й квітні. За ці три модулі ми стисло надали допомогу нашим головам квартальних комітетів.

Лариса Денисенко: А якою була тема цих модулів? Чи вони були однакові та мінялися лише люди?

Наталія Шестерніна: Люди не мінялися, мінялися спеціалісти, які вели семінари. Було 2 спеціалісти, ми розуміли, що ввечері люди довго не просидять, не витримають такого навантаження. Кожен спеціаліст протягом двох з половиною годин розповідав, демонстрував зразки заяв, документів, які насамперед люди можуть використовувати у свої діяльності.

Лариса Денисенко: А це які зразки, на яку тему?

Наталія Шестерніна: Наприклад, нотаріус зробила для них перелік документів, зокрема договір дарування. Які документи потрібно взяти, коли людина йде до нотаріуса, аби подарувати щось.

Лариса Денисенко: Я так розумію, були також консультації стосовно оформлення спадку, оформлення субсидій, які документи потрібно принести й кому?

Наталія Шестерніна: Так, які документи, до кого звертатися, в які двері стукати.

Лариса Денисенко: Як ви думаєте, буде просуватися робота з параюристами надалі? Можливо ви будете видавати сертифікати, якого вони будуть зразка?

Наталія Шестерніна: Наразі ми розпочнемо навчання ще трьох районів, зокрема до нас звернулися за власною ініціативою з Путивльського району. Голова райдержадміністрації запропонував головам селищних рад, активним громадянам долучатися, і вони погодились. Зараз там збирається понад 60 осіб. В нас буде 6 модулів до початку аграрних робіт. До нас також долучилося Краснопілля, навіть підписана програма з головою селищної ради, і ми працюємо в цьому напрямку. Долучається і Сумській район.

Щодо сертифікації ми ще самі не визначилися, але можливо буде невеличкий іспит і буде поки сертифікування, як параюриста, за підписом або нашого директора, або Громадської організації, яка опікується квартальними комітетами.

unnamed.png

ген справедливості //
ген справедливості

Ця радіопрограма створена за фінансової підтримки Уряду Канади у рамках проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні. Погляди представлені у цій програмі є особистими думками учасників програми, і не обов’язково відповідають позиції проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні», Канадського бюро міжнародної освіти або Уряду Канади.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.