Слухати

«Мати з приятелем-слідчим вирішили повісити вбивство на старшого сина», — адвокат

09 липня 2015 - 12:36 76
Facebook Twitter Google+
Адвокат Євген Гришин представляє живу історію свого клієнта, неповнолітнього, котрого звинувачують у вбивстві вітчима

Лариса Денисенко: Можете розповісти, що відбулося, і в яку халепу втрапила ця дитина, ваш клієнт? На якому етапі ви почали займатися цією справою і чому?

Євген Гришин: Досить тривіальна справа, можливо хтось назве «битовухою», здавалося б нічого надзвичайного. Для початку скажу, дана справа привернула увагу завдяки ЗМІ. Справа полягала в тому, що на при кінці позаминулого року в звичайній сільській родині, в якій є троє дітей. Родина має низький соціальний рівень, веде антигромадський спосіб життя. Так сталося, що одного дня мати вбитого звернула увагу, що син не виходить на зв’язок тривалий час. Вона звернулася до дружини, дружина сказала, що він десь пішов, почала забріхуватись.

Потім мати звернулась до міліції. Міліція почала проводити оперативні заходи , і коли вже мати дітей трошечки задалася , вона зізналася, що вбито чоловіка. Міліція сказала матері подумати, що вона робить, бо вона єдина, хто зможе прогодувати цих дітей, її позбавлять батьківських прав і посадять. Їй було запропоновано одним із співробітників міліції повісити на старшого хлопчика, бо він має хоч якісь фізичні дані, щоб вбити людину.

Вона підійшла до цього сина і сказала, що якщо ти хочеш, щоб не позабирали твоїх братів, зроби так. Тебе не посадять, бо ти неповнолітній, а мене якщо посадять, то вас всіх по різних куточках світу відправлять. Вона ще дала таку обіцянку, що кине пити . Вона мотивувала все тим, що вітчим побивав її, дітей, а тепер все буде добре, тепер ніхто не буде пити. Малолітня дитина. Яка не мала батьківського тепла, вона зраділа цій обіцянці і піддалася такому впливу. Далі працівники міліції почали вести таку аферистичну манеру цієї справи. Вони пообіцяли дитині, дитина піддалася впливу, вони вмовили її.

Лариса Денисенко: А на той час, коли вашому клієнту запропонували взяти на себе провину, чи на той момент хтось захищав його інтереси?

Євген Гришин: На той момент цього не було. Цей проміжок часу взагалі пропадає з слідства, він ніде не фіксується. Працівники міліції при затриманні особи мали викликати безкоштовного адвоката системи БПД. Тим не менше, вже по матеріалам справи я побачив, що це було зроблено. Малолітня особа, майже затримана, але пройшло багато часу. З хлопчиком працювало два співробітника міліції, потім прокурор ще працював. Потім дійшла інформація, що колишні друзі, оця мати і начальник райвідділу, і можливо він так само вирішив допомогти.

Це підтвердило мої побоювання, коли я дізнався, що в судовому засіданні слідча, яка вела справу, сиділа і підказувала відповіді фактично вела цю мати, яка і досі продовжує перебувати в якості свідка. Дитині сказали, що все буде добре, ти береш на себе. На той момент діти лежали в районній лікарні, де на нього вийшла медсестра, яка перейнялася його долею, маючи трьох своїх дітей. Вона мала в душі ще стільки материнської любові, що повірила даній дитині. Вона з нею проводила час і врешті решт ця дитина відкрилася їй.

Лариса Денисенко: Євгене, у мене до вас питання. Якщо існують покази неповнолітнього, спочатку він обмовляв себе, потім він змінив свої покази. Знов ж таки існують покази повнолітньої людини, його матері, яка говорила, що вона абсолютно не дотична до тих подій. Потім вона зізналася в одному з прямих ефірів на центральному каналі , що це зробила саме вона. Під час судового розгляду, наскільки я розумію, вона знов ж таки повернулася до своєї першої версії, що син вбивав її чоловіка, що вона абсолютно не замішана в цьому ділі. І є слідство. Є покази, котрі міняються. На ваш погляд , щоб мало застосувати слідство, щоб можна було говорити про чисте розслідування цієї справи?

Євген Гришин: Кримінальний кодекс чітко передбачає, що слідство має зробити все необхідне для встановлення не лише вини особи, яка підозрюється, але й дістати і перевірити всі версії, або доводи, які доводять невинуватість. Є у нас положення і у конституції, і кримінально-процесуальному кодексі про свободу від самовикриття і само оговорення.

Лариса Денисенко: Якщо повернутися до фабули справи, наскільки мені відомо, цього чоловіка вбили сокирою. Які б мали проводитися експертизи задля того, щоб перевірити, чи могла це зробити дитина. Він астенічний наскільки я знаю, невеликою ваги, невеликого зросту. Чи проводилися експертизи можливості його навіть скористатися цим інструментом, його фізичні можливості перетягнути вже мертве тіло, зробити яму і в принципі заховати вітчима. Так само мені цікаво чи проводилася будь яка експертиза стосовно його одягу, стосовно часток крові чи тканини під нігтями, або на шкірі?

Євген Гришин: Я не можу видавати абсолютно всі дані, але загалом я скажу, що дійсно проводилися експертизи, цікаво проводилися. Першочергово судово-медична експертиза, ніби ретельно, але у мене є сумніви. Тут навіть не вина експерта , тут більше недодуманість і недостатньо правильних дій з боку слідства. Експерт відповідає на питання, які задає слідчий. Слідство було направлено таким чином, що от експерт дасть нам відповідь потрібну на питання, далі ми підтвердимо своїми свідками і далі будемо очікувати коли суд закінчиться. А тим більше, навіщо щось робить, коли дитинка зізнається, легка справа.

І ніхто не звернув увагу, що в справі задіяна малолітня дитина. Слідство було не лише поверхневим, воно мало діаметрально різний вектор руху. Вони зрештою визначилися. Була експертиза не від тілесних ушкоджень , щодо удару обухом сокири. Особа померла насправді від того, що задушилася від не достатку кисню. А слідство сказало, що малолітня особа мала настільки небезпечний характер, з глумом вбивала цю особу, що цього було недостатньо, вона стала на шию і переламала йому дихальний канал, від чого потерпілий і помер. Слідство навіть не перевірило можливість такого. Воно прийняло ці покази і з цими показами пішло до суду.

Лариса Денисенко: Хлопцю вдалось вийти з попереднього затримання, він залишився під домашнім арештом. Як слідство на це пішло?

Євген Гришин: Уявіть собі, мати, яка брала участь у вбивстві, бо не все так чисто по матеріалам справи. Підходить час суду, визначення міри запобіжного заходу. Мати людина не надійна, в неї були адміністративні затримання, вона зловживала алкогольними напоями. А суд сільський, він знає, хто ця мати. Дитина інших родичів фактично немає. Мого клієнта помістили до лікарні і визначили його місце перебування фактично. По суті домашній арешт – це закріплення за даною лікарнею.

Лариса Денисенко: Якщо перейти до самого судового процесу. Що вам довелося доводити, яку ви тактику обрали для клієнта? Наскільки він був відкритий до вас?

Євген Гришин: Досить важко дістатися цих маленьких дверцят , коридорчиків дитячої психіки. Це дитина, яка бачила багато в своєму дитинстві негативу. Я дуже вдячний нинішній матері – це людина, яка прийняла дійсно і вона його розкрила. На сьогодні це відкрита дитина. Він побачив, що є життя, доволі прекрасне і яке можна проводити не лише для себе, але і щось надавати оточуючим. Я відвідав цю родину, я з матір’ю розмовляв, я розмовляв з рештою синів — прості прекрасні люди. Мені важко було дійти до того, щоб він розповідав все в деталях.

Ми сиділи, спілкувалися втрьох: він, я і мати. Він настільки слухняний, що навіть, коли судовим засіданням я йому сказав, що не сперечайся, і він відповідав так, як просить суд. І навіть на поза останньому засіданні, коли я спитав, чому ж ти мовчав, він відповів, що то я так попросив, і що він мені довіряє. Він був настільки заляканий в тій родині, що сприймав все буквально і виконував все беззаперечно.

Лариса Денисенко: Які доводи прокуратури вам вдалося розбити і завдяки чому?

Євген Гришин: Мені навіть не потрібно було нічого розбивати. Вивчивши матеріали справи я не зрозумів, чому саме так відбувається. Дуже заплутана була справа. Кожного судового засідання де перебувала колишня мати, вона давала різні покази. Мій клієнт прийшов до висновку, коли вже потрапив до нормальної родини і змінив покази, але заради експерименту поза судом його вислухав один раз, записав на диктофон. Потім, коли деякий час минув я запросив його до перевірки ще раз повторити цю історію. Один в один розповів одну й ту саму історію. Таким чином я перевірив, що дитина каже правду. Тепер я буду допитувати тих осіб. Яких допитували без моєї участі. Моє завдання донести суду ту інформацію, яка є насправді.

Ця радіопрограма створена за фінансової підтримки Уряду Канади у рамках проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні. Погляди представлені у цій програмі є особистими думками учасників програми, і не обов’язково відповідають позиції проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні», Канадського бюро міжнародної освіти або Уряду Канади.

GromRadioWebLogo

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.