Слухати

Громадське радіо / Скачати зображення

Як і навіщо визнавати особу безвісно відсутньою?

12 січня 2017 - 22:52 304
Facebook Twitter Google+
Новий випуск програми Ген Справедливості на прикладі історії зникнення чоловіка під час подій на Євромайдані 2013-2014 року розповідає про досудову процедуру визнання людини безвісно відсутньою

Які наслідки встановлення статусу безвісно відсутнього? Як може людина, у випадку своєї появи, змінити цей статус? Історію представляє адвокатка Мирослава Цапар.

Лариса Денисенко: Ми представляємо успішний кейс, цікава історія про визнання судом безвісно зниклим учасника Революції Гідності, і представлятиме її у студії адвокатка мами безвісно зниклого Віталія Мандзюка Мирослава Цапар.

Давайте повернемося в 2013 рік, коли син вашої клієнтки поїхав на Революцію Гідності.

Мирослава Цапар: До Самбірського Центру безоплатної правової допомоги звернулася Кароман Олександра, і Центр видав мені доручення представляти її інтереси у суді. Річ у тому, що 10 грудня 2013 року її син, взявши свої особисті речі, поїхав у місто Київ на Майдан Незалежності, де на той час відбувалася Революція Гідності. Деякий час хлопець давав про себе знати, телефонував до матері, проте з березня 2014 року зв’язок з ним обірвався. Жінка неодноразово намагалася знайти свого сина, з’ясувати, де він перебуває, розпитувала знайомих, рідних друзів, сусідів, товаришів, з якими він спілкувався, з якими він поїхав у Київ, але ніхто не знав його місце перебування.

Лариса Денисенко: Ви так говорите «хлопець», але насправді йдеться про дорослого чоловіка.

Мирослава Цапар: Так, дорослий чоловік 1971 року народження, це молодий чоловік. Але ж для мами він завжди хлопець і дитина, і боляче було дивитися на сльози матері, коли жінка свідомо звертається про визнання своєї дитини безвісно відсутньою.

Лариса Денисенко: Перед тим, як ваша клієнтка звернулася до вас, що вона намагалася робити, як вона намагалася його шукати? Що треба насамперед робити у такій ситуації?

Мирослава Цапар: Мати зниклого хлопця зверталася в управління карного розшуку ГУ МВС із заявою про розшук сина, а також у Київську міську клінічну лікарню щодо того, чи не поступав він з якимись травмами. Але жодного результату це не дало, і визнання безвісно відсутнім залишилося єдиним виходом.

Лариса Денисенко: А справу відкривали стосовно його зникнення? Адже він зник у часи доволі буремні: горів будинок Профспілок, багато людей тоді загинули і з’ясовували, хто ці люди, коли неможливо було це з’ясувати відразу. Чи проводили експертизи, чи до неї зверталися на її скарги слідчі органи, аби вона надала зразки матеріалів для експертизи ДНК?

Мирослава Цапар: Таких пропозицій до неї не поступало, тільки її листування, повідомлення з лікарень, з поліції про те, що Віталія розшукати не змогли.

Лариса Денисенко: А медики давали якісь підтвердження, що такої людини в них немає? Можливо були особи без документів, схожі за зовнішніми ознаками.

Мирослава Цапар: Були такі повідомлення про те, що він не поступав на лікування, не знаходився у медичних закладах Києва.

Лариса Денисенко: А він із собою брав якісь документи?

Мирослава Цапар: Так, звичайно, в нього був паспорт. При зверненні до суду мати навіть не мала підтвердження, що це її син, вона мусила поновити свідоцтво про народження, мусила доводити, що зареєстрований з нею чоловік — її син.

Лариса Денисенко: І за цей період ніхто не находив його документ?

Мирослава Цапар: Ні.

Лариса Денисенко: А скажіть, а для чого взагалі визнавати людину безвісно відсутньою?

Мирослава Цапар: Відсутність відомостей про Віталія за місцем його проживання протягом 2 років дало підстави звернутися до суду для визнання його безвісно відсутнім з тих підстав, що він має частку у квартирі, де він був зареєстрований і проживав з матір’ю. аби встановити опіку над його майном. Адже він зареєстрований у квартирі, тому навіть субсидію неможливо оформити, бо там потрібна довідка про склад сім’ї, потрібен його паспорт.

Без статусу безвісно зниклого, його родичі не можуть навіть оформити субсидію, якщо зниклий зареєстрований разом з ними

Лариса Денисенко: А які ще документи, крім свідоцтва про народження, треба надавати до суду, аби він визнав людину безвісно відсутньою?

Мирослава Цапар: Найперше, потрібна довідка про склад сім’ї з ЖЕКу, повідомлення від відділку поліції за місцем проживання, що вона зверталася у розшук, а також документи, що їй передали з Києва, про те, що розшук нічого не дав, повідомлення з медичних закладів, що зниклий не надходив та не знаходився на лікуванні. Крім цього, аби довести родинні відносини, заявниця зверталася до РАГСу, повторно брала свідоцтво про народження, де вона була вказана як матір. Брали копію будинкової книжки. Як свідки були запрошені сусіди та товариші.

Лариса Денисенко: А хто підтверджував той факт, що син дійсно виїжджав у Київ на Революцію Гідності? Друзі?

Мирослава Цапар: Так, друзі, були такі, які вже неодноразово поверталися з Києва, вони приїжджали періодично, і коли їхав Віталій, були разом з ним у грудні 2013.

Також опитували сусідів, які свідчили, що дійсно він за місцем проживання не з’являється вже тривалий час.

Лариса Денисенко: А який термін потрібен для того, аби звертатися до суду з приводу визнання безвісно зниклим?

Мирослава Цапар: Цивільний кодекс передбачає, що фізична особа може бути визнаною безвісно відсутньою, якщо протягом року у місці її проживання немає відомостей про її місце перебування.

Лариса Денисенко: Тобто це має бути підтвердженим?

Мирослава Цапар: Так звичайно, документами. Також комісія може виїхати та скласти акт про те, що людини дійсно немає на місці проживання. До комісії можуть бути залучені представники ЖЕКу, депутати місцеві, і вона може кілька разів приходити оглянути місце проживання зниклого, аби встановити, що його немає.

Лариса Денисенко: А щоб ця комісія запрацювала, що людина має зробити та до кого звернутися?

Мирослава Цапар: Органи місцевого самоврядування, ЖЕКи створюють комісії.

Лариса Денисенко: Тобто це вже, коли людина до суду починає готуватися. Скільки потрібно візитів комісії, аби отримати підтвердження, що людини немає? Чи перевіряли, виїжджав він закордон?

Мирослава Цапар: Так, при розшуку поліція дає запит у прикордонну службу, чи перетинала кордон певна особа, але Віталій за межі України не виїжджав.

Комісія приходила двічі й встановила, що дійсно немає людини.

Лариса Денисенко: А чи може людина сама звернутися, наприклад, у прикордонну службу, аби отримати відомості про свого сина? Чи це може робити тільки поліція?

Мирослава Цапар: До суду людина звертається вже із зібраними документами, всі документи про розшук готові, а запити про перетин кордону може зробити й поліція. В цьому разі люди робили запит у Держприкордонслужбу6 і виявилося, що він кордон не перетинав і знаходився на території України.

Лариса Денисенко: Які ще суд ставив питання перед вашою клієнткою, чи можливо перед кимось іще? Скільки тривав сам процес?

Мирослава Цапар: Процес тривав близько місяця. Спочатку опитували заявницю, був представник Державної міграційної служби також на іншому засіданні опитувалися свідки: сусіди, друзі, знайомі зниклого, які підтверджували, що його дійсно немає за місцем проживання.

Лариса Денисенко: Скільки часу минуло з того моменту, коли мати звернулася до вас, до того, як вона отримала рішення?

Мирослава Цапар: Вона звернулася наприкінці 2015 року, а рішення було на початку 2016 року. Тобто все швидко вирішилося? Так звичайно, документи були зібрані оперативно, суд не ставив під сумнів жодних документів, лише перевіряв їх правдивість.

Через деякий час після визнання людини безвісно відсутньою, родичі її можуть оголосити померлою

Лариса Денисенко: А якщо уявити, що людина з’являється? В країні збройний конфлікт, він міг поїхати, його могли тривати у підвалі, зараз можливо все, що завгодно. Як потім людина має підтверджувати, що він живий і повернувся? Яка процедура повернення у перелік живих людей?

Мирослава Цапар: Він поновлює свої документи, звертається у поліцію. Якщо в нього зберігся паспорт, це чудово, якщо ні — встановлює особисті документи. І це рішення скасовується, він визнається живою людиною. Він сам може подати документи на поновлення, в цьому проблеми немає.

Лариса Денисенко: А це буде також вирішуватися на судовому засіданні?

Мирослава Цапар: Це встановлюється на судовому засіданні.

Лариса Денисенко: Йому потрібно оскаржувати ухвалене рішення?

Мирослава Цапар: Він встановлює факт своєї появи. Через деякий час після визнання людини безвісно відсутньою, родичі її можуть оголосити померлою.

Лариса Денисенко: Через який час це можливо зробити?

Мирослава Цапар: До трьох років можуть почекати, а потім є порядок: визнають особу померлою, а РАГС видає свідоцтво про смерть.

Лариса Денисенко: Які наслідки зміни цих статусів саме для родичів? Чи їм краще чекати, чи більша потреба визнавати людину померлою?

Мирослава Цапар: В даному випадку напевно мої довірителі, мати зниклого саме будуть визнавати людину померлою. І вони роблять це з єдиною метою — це опіка над майном. Як він має частку у квартирі, то без нього вони з нею нічого не зможуть зробити.

Лариса Денисенко: А якщо в людини, яка зникла безвісно, лишилися неповнолітні діти? На що треба звертати увагу, коли берешся за таку справу?

Мирослава Цапар: Неповнолітні діти набувають право на отримання допомоги від держави. Коли людину оголосять померлою, вони можуть звернутися за призначенням пенсій після смерті батька.

Лариса Денисенко: Чи є ще якісь переваги для родичів, аби визнати людину безвісно зниклою, окрім опіки над майном?

Мирослава Цапар: Жодних, в цьому немає жодного матеріального зиску. Лише чисто людський аспект: привести у порядок документи сина, опіка над майном.

Мати не була на його утриманні. Як ви сказали, діти — це утриманці, вони матимуть допомогу від держави, а тут мати навіть не пенсійного віку, вона не претендує на допомогу.

Лариса Денисенко: А що робити надалі, коли родичі вирішують визнавати людину померлою? Які документи збирати, чи потрібно знов проходити процедуру розшуку, перевірки для того, щоб у суді мати все належне?

Мирослава Цапар: У неї збереглися всі документи, що приходили з Києва, з поліції, медичних закладів. Крім того, вона ще періодично буде навідуватися у поліцію, перевіряти можливо все-таки розшук дасть результати. Отримані відповіді вона також долучить до судової справи.

Звичайно, вона як мати, постійно звертається, шукає, тому що то є горе, і вона не дає собі спокою. Періодично вона звертається до органів внутрішніх справ, аби вони перевірили, чи не з’явилися якісь докази.

Лариса Денисенко: Чи потрібні ще якісь додаткові підтвердження, аби вступити у розпорядження майном, окрім рішення суду?

Мирослава Цапар: Мати не має зараз права на це майно, тому що відчужувати майно вона зможе тільки після визнання сина померлим. Наразі вона має право лише на опіку над майном, як співвласник квартири.

unnamed.png

ген справедливості //
ген справедливості

Ця радіопрограма створена за фінансової підтримки Уряду Канади у рамках проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні. Погляди представлені у цій програмі є особистими думками учасників програми, і не обов’язково відповідають позиції проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні», Канадського бюро міжнародної освіти або Уряду Канади.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.