Слухати

Зараз Крим переживає вже третю анексію, — історик Олекса Гайворонський

24 жовтня 2014 - 22:16 165
Facebook Twitter Google+
Про історію анексій Криму, про те чим вони схожі і чим відрізняються розповідає відомий кримський історик Олекса Гайворонський

Про історію анексій Криму, про те чим вони схожі і чим відрізняються розповідає відомий кримський історик Олекса Гайворонський. Олекса один з найкращих в Криму експертів з історії кримського ханства. Свою діяльність як історик він почав у Бахчисарайському культурному заповіднику у 1996, одразу після університету. В програмі Ірини Сєдової «Голоси Криму» Олекса Гайворонський розповідає про історію Криму, яку не викладають в російських школах.

 

Ірина Сєдова: зараз пропаганда стверджує, що Крим російський, хотілося б дізнатися про Крим татарський, що ви можете розповісти? як цей народ виник взагалі?
Олекса Гайворонський: кримські татари – етнос з доволі складною та дуже цікавою історією, в цьому народі асимілювалися між собою, поєдналися нащадки дуже різних древніх народів, які мешкали в Криму. Сучасні кримські татари – потомки дуже різних етносів, античної доби і середньовіччя. Витоки, тобто перші люди, від яких походять кримські татари — найдавніші жителі Криму, в історичних джерелах це перші мешканці, вони відомі як таври та кіммерійці, це відбувалося більш ніж 2 000 років тому.
Ірина Сєдова: в чому саме унікальність народу, можливо в культурі є якісь признаки, які б говорили про його відмінність?
Олекса Гайворонський: на мій погляд, унікальність кримськотатарського етносу в тому, що він поєднує у собі впливи абсолютно різних народів, у складі сучасних кримських татар навіть різниця у діалектах. У склад кримських татар потрапили люди з дуже різним історичним ґрунтом, тобто це представники середньоморських цивілізацій і центрально-азійських, формування етносу тривало вже після того, як у 15 столітті повстав Кримський ханат. Наприклад, розгромивши Золоту Орду, кримські хани запросили багато підданих Золотої Орди до своїх володінь. Навіть у 17 столітті у Криму знаходили притулок біженці з Волги – ногайці, сотні тисяч їх бігли до Криму від утисків російської держави і багато хто з них приєднався до сучасного кримськотатарського етносу. Тобто така різниця, що серед кримських татар є нащадки і середземноморської і азійської цивілізації, робить їх дуже не схожими на усю решту народів Європи.
Це як словаки і словенці. Тобто народі споріднені, бо і ті і інші належать до слов’ян, але одні належать до південних, а інші до західних. Їх мова не є зрозумілою одне для одного, але назва дуже схожа. Тобто це близька аналогія до того, що ми маємо у Криму — татарами монголи називали усіх підкорених ними тюрків. Ця назва прижилася як об’єднуюча серед колишніх підданих золотоординської імперії, але ця назва не показує, що це один і той самий народ чи навіть групи того самого народу, бо кримські і казанські татари – це народи з дуже різним історичним підґрунтям, вони виникали на різних субстратах. Єдине спільне, що вони мають – це той ординський компонент, котрий до одного народу влився і до другого також. Але до ординське минуле у їх предків було абсолютно різне.
Мені знається, що Україні було б корисно не забувати про такого персонажа історії як Хаджи Ґерай – засновника незалежної від Золотої орди кримськотатарської держави. У 1441 році він, після багатьох років спроб здобути владу, став першим незалежним кримським ханом, до того він мешкав на території Великого князівства Литовського. Власне з Києва він розпочав свій похід на кримський престол у 1441 році, великий литовський князь Казимир надавав йому допомогу, Хаджи Ґерай мав з ним спільні інтереси. Можна також згадати про Менґлі Ґерая – сина Хаджи Ґерая, він правив на початку 16 століття. Його відносини з українськими землями були різними, але це постать яка, на мій погляд, має увійти в історію Європи взагалі, бо саме Менґлі Ґерай був тим самим ханом, який у 1502 році остаточно розгромив Золоту орду. Ця подія сталася на тому місці де річка Сулай упадає у Дніпро, це територія Полтавської області. Можна згадати ще багато кримських ханів, наприклад Ісляма ІІІ Ґерая, котрий у 1648 році заключив угоду із Хмельницьким, можна згадати і про Мехмеда ІІІ Ґерая, котрого із полону у 1628 році ціною власного життя врятував маловідомий гетьман Дорошенко, дід славетного Дорошенка. Годинами можна згадувати імена кримських правителів, діячів культури, котрі гідні того, щоб Україна їх знала.
Росія має свою певну історію претензій на кримську територію – це обгрунтовувалося тим, що у 988 році сюди приходив князь Володимир, Крим вважався споконвічно володінням Росії, принаймні в офіційній ідеології. Про це в Росії ніколи не забували, у 16, 17 столітті вона намагалася досягти Криму озброєною рукою – послати сюди свої війська, аби розгромити Кримський ханат, з котрим була у напружених стосунках.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.