Слухати

«100 неоподатковуваних мінімумів — це не стимул для роботодавців не дискримінувати», — Євгенія Конончук

17 квітня 2015 - 12:14 24
Facebook Twitter Google+
Ми говоримо про трудову дискримінацію вимушених переселенців з однією з координаторок волонтерської ініціативи "Центр зайнятості вільних людей" Євгенією Конончук

Євгенія_Конончук[1]Ми говоримо про трудову дискримінацію вимушених переселенців з однією з координаторок волонтерської ініціативи «Центр зайнятості вільних людей» Євгенією Конончук. «Проблема системна і стара», — говорить наша гостя. І пояснює, що трудова дискримінація існує в Україні давно і вимушні переселенці страждають від неї не тільки як переселенці, а як жінки, матері, люди старшого віку. Тобто в першу чергу вони стикаються з дискримінацією як представники цих категорій, а тільки вже потім — як переселенці. «Для її вирішення потрібне бажання з боку держави», — переконана Євгенія Конончук. 

Анастасія Багаліка: Ми будемо говорити про досить складну тему. Давайте сформулюємо вихідні позиції, як ви вважаєте – є в Україні трудова дискримінація вимушених переселенців?

Євгенія Конончук: Я бы зашла с другой стороны. Трудовая дискриминация всегда была в Украине, более того, она есть во всём мире. Проблема только в том, что цивилизованные страны справляются с этим немножко лучше, качественнее, чем в Украине. Проблема переселенцев как раз в том, что они сталкиваются  с двойной дискриминацией. Они сталкиваются с дискриминацией трудового рынка, они сталкиваются и с гендерной дискриминацией, и с возрастной дискриминацией. Когда они проходят эти этапы дискриминации, то они сталкиваются ещё с тем, что их не берут на работу из-за того, что они из определённых областей Украины. Это на самом деле тяжёлая проблема, решения которой сейчас нет.

Анастасія Багаліка: Припустімо таку ситуацію. Мама з маленькими дітьми, вона вимушена переселенка, їй важко знайти роботу не тільки тому що вона переселенка, а й тому, що вона мама з двома дітьми. Або жінка старшого віку з окупованих територій, наприклад 65 років, і їй відповідно до віку і місця проживання важко знайти роботу.

Євгенія Конончук: Ситуация ещё осложняется тем , что переселенцы находятся в достаточно критической ситуации, им нужны деньги, чтобы жить и они находятся в тяжёлом психоэмоциональном состоянии, которое осложняет поиск работы. Если наложить на это ситуацию дискриминации, с которой они сталкиваются, ситуация становится просто плачевной.

Дмитро Тузов: Тут ще треба зазначити, що загалом в країні, якщо говорити чесно, в принципі з робочими місцями важко. Економіка згортається, взагалі будь якій людини важко знайти роботу. А якщо це переселенці, то це тяжче. Чи може бути якесь вирішення адміністративне, наприклад, що держава має заохочувати . Ну якісь там податкові пільги, які стосуються хоча б цієї особи. Якимось чином заохочувати брати на роботу, як ви вважаєте?

Євгенія Конончук: Начнём с того, что государство разработало комплекс мероприятий, которые должны помогать переселенцам в этом. В позапрошлом месяце был принят комплекс мер, одна из которых то, о чём вы говорите – это льготы по оплате единого социального вклада. Это программа, которая рассчитана на 5 лет. Программа развития ООН тоже поддерживает программу по поддержке создания рабочих мест для переселенцев, они поддерживают предприятия, которые открывают новые рабочие места для переселенцев.

Мне очень бы хотелось, чтобы существовал государственный орган, который бы занимался этим. Когда мы начали сталкиваться с необходимостью помощи решения таких вопросов переселенцам, мы связались с юристами, которые занимаются данными вопросами. Мы узнали, что если человек сталкивается с трудовой дискриминацией, он может пойти тремя основными путями : подать заявление в суд, обратится в офис уполномоченного по правам человека , обратиться к правозащитникам.

Дискриминация бывает как прямой, так и завуалированной. Дискриминация может проявляться в очень многом, вам не обязательно могут сказать, что мы вас не возьмём, потому что вы из Донецка, но вам могут в разговоре дать понять, что мы вас не берём, потому что вы из Донецка. Ситуация будет абсолютно прозрачна, но вы её не сможете доказать. Дела, касающиеся трудовой дискриминации решались в пользу заявителя в редких случаях. Такие случаи можно пересчитать на пальцах.

Анастасія Багаліка: Я так розумію, що заява може бути тоді, коли людина працює в організації, і її звільняють, то можна доказати, що звільнили її тому що, вона з окупованих територій.

Євгенія Конончук: Это крайне сложно доказать. То, что отрицается сам факт данной дискриминации – это уже проблема, пока эту проблему не увидят, решать её не захотят. Штраф за трудовую дискриминацию – 100 необлагаемых налогом минимумов – это 1700 гривен, это не является стимулом для работодателя не дискриминировать. Другие страны используют стимулы не дискриминировать, например, дают публичные символы – компания, которая не дискриминирует. В Украине они просто отсутствуют. В Украине даже отсутствует нормальное законодательство, которое регулирует эти процессы.

Анастасія Багаліка: Власне, чи є само зайнятість і старт апи виходом для переселенців з ситуації?

Євгенія Конончук: Да это выход. Выход, как для переселенцев, так и для экономики Украины, потому что развитие малого и среднего бизнеса.

Програму про переселенців підтримано Канадським фондом місцевих ініціатив та громадською ініціативою «Крим-SOS»

 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.