Слухати

2 квітня відзначається Міжнародний день інформування про аутизм

02 квітня 2016 - 08:33 412
Facebook Twitter Google+
Проблему аутизму визнано пандемією, але в Україні все ще немає спеціальних навчальних закладів, адаптованих для дітей-аутистів

2 квітня відзначається Міжнародний день інформування про аутизм. І в гостях у «Громадського радіо» метеоролог, мати дитини-аутиста Світлана Краковська та директор благодійної організації «Школа-сходинки» Наталя Андрєєва, які розповідають про потреби українських дітей-аутистів, й наскільки важливо батькам приглядатися до своїх дітей, щоб виявити у них проблеми комунікації в ранньому віці й допомогти дитині їх подолати.

svitlana_krakovska.jpg

Світлана Краковська // «Громадське радіо»
Світлана Краковська
«Громадське радіо»

Василь Шандро: Наскільки ця проблема є актуальною для України?

Наталя Андрєєва: У нас є ця проблема, і з кожним роком таких дітей все більше. Це вже визнано пандемією. За останні 10 років кількість дітей-аутистів зросла в 300 разів. Якщо на початку 90-х це була одна дитина на 10 тисяч, то в цьому році — це вже 1 дитина з 45.

Тетяна Трощинська: З чим це пов’язано?

Наталя Андрєєва: Точно поки науковці не можуть сказати. Але відомо, що це певні генетичні зміни, які провокує в тому числі і погана екологія. Крім того, на дітей можуть впливати різні хвороби.

Василь Шандро: Що слід розуміти під поняттям «аутизм»?

natalya_andryeyeva.jpg

Наталя Андрєєва // «Громадське радіо»
Наталя Андрєєва
«Громадське радіо»

Наталя Андрєєва: Це широке поняття, існує цілий його спектрум. Проте є окремі симптоми, які складають це порушення, зокрема проблеми соціальної комунікації. Дитина може зовсім не розмовляти, не вміти обмінюватися інформацією, або якщо розмовляє, то лише для того, щоб описати своє захоплення. Важливо пам’ятати, що дитина не може розвиватися без сторонньої допомоги. Якщо дитина-аутист не отримає її, то вона не зможе навчитися розвиватися в соціальному плані. На жаль, наша країна відноситься до тих, хто таким дітям не допомагає.

Тетяна Трощинська: Світлано, як би ви описали свою дитину?

Світлана Краковська: Коли я йшла до лікаря, як раз думала про те, як мені його описати. Можу сказати, що у нього немає мавпячого інстинкту, він не повторює за нами. Мені це було цікаво, бо він інший, але з ним потрібно і більше працювати.

Наприклад, він вмів рахувати, але не міг вдягатися чи ходити в туалет. Тобто, з одного боку, він розвинений на 5 років, а з іншого — на 2, хоча насправді йому 3.

Хочу сказати батькам, що треба бути уважними до своїх дітей, спостерігати за ними, порівнювати їх поведінку з поведінкою одноліток, щоб виявити аутизм на ранній стадії.

Тетяна Трощинська: Кажуть, «діти, які страждають на аутизм». Вони дійсно страждають, чи це страждають ті, хто не може знайти з ними спільну мову?

Наталя Андрєєва: Як мати дитини-аутиста, якій 21 рік, можу сказати, що вони дійсно від цього страждають. Люди часто думають, що аутисти не хочуть спілкуватися, але вони дуже цього прагнуть.

Одна мати розповідала, що її син хоче поспілкуватися з іншими дітьми, біжить до них, а коли добігає, то не знає, що з ними робити.

Такі діти не можуть себе реалізувати, бо не мають навичок спілкування. Є талановиті дорослі люди, але через це вони не вміють ділитися своїми знаннями. Якщо ж своєчасно зрозуміти проблему, тоді це можна почати виправляти, щоб в майбутньому дитина могла себе реалізувати.

Василь Шандро: Які проблеми в аутистів існують в Україні?

Наталя Андрєєва: Для дітей з порушеннями інтелекту є спеціальні заклади, а для аутистів немає нічого. Вони не мають допомоги ні в корекційній, ні в загальній освіті. Моя дитина в 11 років була визнана ненавченою. На щастя, зараз такого не може бути, бо Україна ратифікувала Конвенцію про людей з інвалідністю та Конвенцію прав дитини, згідно з якими кожна людина, кожна дитина має право на освіту. Проте все спирається на те, що має бути, перш за все, ініціатива батьків, щоб створювались спеціальні класи, в яких були б підготовлені фахівці.

Також мають бути перенавчені наші вчителі. Якщо вчитель, який працює в звичайному класі, буде вміти працювати з дітьми-аутистами, то він буде більш кваліфікованим і в загальному плані. Адже тоді зможе легко знаходити підхід до кожної дитини. Скоро в кожному класі буде така дитина, тому ми маємо бути до цього готовими.

Світлана Краковська: Хочу сказати, що треба любити дитину, піклуватися, допомагати їй бути самодостатньою.

У мого сина є зовсім інший погляд на речі, і цим він може буде дуже цінним для суспільства, якщо суспільство почне цінити таких дітей й перестане бачити в них проблему.

Василь Шандро: Розкажіть, як можна знайти вашу організацію та про завтрашню акцію «Київ блакитний».

Наталя Андрєєва: «Школа-сходинки» працює в Києві вже 10 років, до нас можна звертатися, знайти нас легко на сайті чи в Фейсбуці. Крім того, такі організації як наша об’єдналися в Громадську спілку захисту прав людей з аутизмом, яку теж можна знайти на Фейсбуці. Там є багато різної інформації.

2 квітня на Софіївській площі в Києві ми будемо поширювати інформацію про аутизм, роздавати листівки, там буде зібрана інформація про організації, які надають допомогу дітям та їх батькам. Приходьте з 12:00 до 14:00.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.