Слухати

Фото Andreas Kontokanis via Flickr / Скачати зображення

600 га колишнього ВДНГ можуть передати для парку скульптур радянської доби

24 жовтня 2015 - 10:33 94
Facebook Twitter Google+
21 листопада має завершитись декомунізація країни відповідно до закону, прийнятого цьогоріч. Які проблеми гальмують процес, розповіла правова експертка фонду ІЗОЛЯЦІЯ Галина Василевська

Очищення міст і сіл України від радянських символів і пам’ятників почалося ще у травні. За місяць до дедлайну представники влади намагаються завершити те, що не зробили протягом півроку.

За словами Галини Василевської, процес перейменування вулиць і площ просувається досить активно. У містах, де більшість населення має доступ до Інтернету, люди активно долучаються до обговорень і голосувань за нові назви вулиць. Гірша ситуація у малих містах і селах, частина з яких носить назву на честь партійних лідерів.

vasylevska_site.jpg

Галина Василевська
Галина Василевська

Гостя розвінчала міф, що громадянам вдарить по кишені зміна назви вулиці. За її словами, змінювати прописку необхідно лише тоді, якщо відбувається купівля/продаж квартири чи якийсь подібний правочин. Держмито за зміну місця реєстрації особи становить 85 копійок.

Великі суперечки виникають довкола радянських фресок, мозаїк та вітражів. Чимало із них виготовлені з коштовних матеріалів і є високохудожніми творами, їхніми авторами є відомі художники. Пані Василевська зауважила, що важливо не допустити вандалізму під маскою декомунізації. Фонд ІЗОЛЯЦІЯ спільно з КМДА розробив цікаві рішення цієї проблеми для окремих пам’яток Києва. Зокрема, комплекс дев’ятиповерхівок на проспекті Перемоги, декоровані мозаїкою з лисичанської смальти, не знищать, а дещо перероблять — розповіла Галина Василевська:

«На слуханнях дійшли згоди, що маленькі сегменти мозаїк, які містять радянські символи, будуть ювелірно видалятись і заміщуватись нейтральними. Це — косметична декомунізація, яка може бути вирішенням багатьох питань».

Декомунізація — це питання культури і нового погляду на історію. Пам’ятки, які не можна позбавити комуністичної ідеології кількома штрихами (наприклад, пам’ятник Леніну), можуть помістити в окремий музей. Подібні заклади є у багатьох пострадянських країнах. Вони викликають жвавий інтерес у західних туристів, яким важко уявити, що таке СРСР.

600 гектарів колишнього ВДНГ можуть перетворити для парку скульптур радянської доби. Пані Василевська вважає таку ідею вельми вдалою: «Для наших нащадків це чудовий приклад, тому що ми покажемо дітям, як правильно оцінювати помилки минулого: ми це засуджуємо, але ми це пройшли і від цього не відрікаємося, бо це – наша історія».

КМДА розробила критерії, за якими визначають, чи об’єкт можна вважати культурною пам’яткою. Проте часто на місцях немає комітетів правників і мистецтвознавців, які могли б дати належну оцінку. На думку гості, найголовніше у процесі декомунізації — не нав’язувати протилежну радикальну думку, а передати питання на місця, дати людям змогу міняти так, як їм подобається.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.