Слухати

Безкоштовні курси домедичної допомоги від «Білих Беретів»

07 лютого 2016 - 10:05 324
Facebook Twitter Google+
Де і як у столиці навчитися надавати домедичну допомогу, розповідають Олена Гергель та Лариса Суліменко, очільниці ГО «Білі Берети» Київ

sulimenko_larysa_gergel_olena.jpg

Лариса Суліменко та Олена Гергель / «Громадське радіо»
Лариса Суліменко та Олена Гергель
«Громадське радіо»

Василь Шандро: Чим займається ваша організація?

Лариса Суліменко: Ми тренуємо вояків АТО, а віднедавна і цивільних. Організація існує близько року, у неї багато осередків у різних містах України, до неї входять люди, які пройшли тренінги, більішсть із них мають бойовий досвід.

Василь Шандро: Чи користуються попитом ваші курси домедичної підготовки?

Олена Гергель: У людей є велике бажання навчатися, особливо зважаючи на те, що ці тренінги є безкоштовними. І медична підготовка цивільного населення для нас дуже важлива, тому що, для прикладу, в Україні рятують 30% людей після інфаркту, в той час як у Європі гине лише 5%.

Василь Шандро: Хто є інструкторами і де вчаться вони?

Лариса Суліменко: Ми постійно вчимося. Бувально вчора ми закінчили сертифіковані курси Всеукраїнської ради реанімації. У нас є лікарі з бойовим досвідом, і ми виїждаємо в зону АТО для отримання практичних навичок. Я була парамедиком у травні у складі Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова. У нас є два напрямки курсів — тактична медицина і цивільна.

berety.jpg

«Білі Берети» / Фейсбук-сторінка Олени Гергель
«Білі Берети»
Фейсбук-сторінка Олени Гергель

Василь Шандро: Як вас знайти?

Олена Гергель: У Києві нас найпростіше знайти через Фейсбук, а через тиждень ми запускаємо свій сайт.

Василь Шандро: Хто приходить на курси?

Олена Гергель: Найчастіше молодь, люди, які займаються активним спортом, наприклад ті, які ходять в походи в гори, також люди, які знають, що скоро будуть мобілізовані.

Василь Шандро: Чим відрізняється тактична медицина від цивільної?

Лариса Суліменко: Принципова різниця  полягає у протоколах. Люди будуть діяти зовсім по-різному.

Олена Гергель: У цивільних умовах ми знаємо, що за кілька хвилин приїде швидка. В умовах червоної зони люди можуть сподіватися лише на себе.

Тетяна Трощинська: Які поширені небезпечні для життя і здоров’я ситуації ви розглядаєте на цивільних курсах?

Лариса Суліменко: Епілепсія, інсулт, переломи, забої, вогнепальні травми, укуси тварин і комах — загалом близько 20 пунктів.

Василь Шандро: Звідки ви берете матеріали для навчання?

Олена Гергель: Нам допомагають добродії на Фейсбуці, і в нас є друг-парамедик у Польщі, який присилає усе необхідне. Бувають ситуації, коли люди самі питають, що потрібно, і беруть необхідне.

Василь Шандро: Скільки триває найкоротший курс?

Лариса Суліменко: Найпростіший курс — для війських 8 годин, для цивільних — два дні.

Василь Шандро: Чи багато організацій, які проводять аналогічні курси?

Лариса Суліменко: Більше десятка, але ми розглядаємо їх як колег, а не як конкурентів.

Василь Шандро: Скільки у вас інструкторів?

Олена Гергаль: Поки що 7. Половина медиків, половина немедиків, але усі сертифіковані інструктори.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.