Слухати

Безвізовий режим ЄС із Туреччиною відкладено. Які висновки для України?

20 липня 2016 - 08:30 174
Facebook Twitter Google+
Єврокомісар Гюнтер Оттінгер розкритикував жорсткі заходи Анкари, спрямовані на ліквідацію наслідків після спроби перевороту. За його передбаченнями, безвізовий режим до кінця року малоймовірний

Про розкол турецького суспільства, зовнішньополітичну орієнтацію країни та перспективи українсько-турецьких відносин розповідає тюрколог, сходознавець Олесь Кульчинcький.

oles_kulchyckyy.jpg

Олесь Кульчицький //
Олесь Кульчинський
«Громадське радіо»

Ірина Славінська: Чому ЄС вирішив відтермінувати надання безвізового режиму Туреччині?

Олесь Кульчинcький: У самому ЄС це пояснюють тим, що Туреччина намагається знову запровадити смертну кару у зв’язку із останніми подіями. Це суперечить основним засадам ЄС, і таким чином відбуваються політичні торги: Туреччина намагається покарати винних у заколоті, а ЄС тисне на неї, намагається скасувати безвізовий режим.

Лариса Денисенко: Чи реагувала Рада Європи як одна з основних міжнародних організацій з прав людини на плани щодо впровадження смертної кари? І наскільки Туреччина говорить про відновлення смертної кари?

Олесь Кульчинcький: З боку Туреччини спочатку такі заяви пролунали від прем’єр-міністра Біналі Йилдирима, консерватора «старої закалки». Їх підхопив Реджел Ердоган — очевидно, ці заяви були заготовлені наперед.

Але європейський чиновник казав, що до кінця цього року не буде ухвалено угоди про безвізовий режим. У турецькому просторі цю новину не так широко коментують, бо відбуваються торги з ЄС. Туреччина має важливу карту — 2 млн біженців. Вона є блок-постом, який захищає Європу від біженців.

Ірина Славінська: Наскільки у Туреччині на сьогодні сильний голос єврооптимістів?

Олесь Кульчинcький: Із відходом колишнього прем’єр-міністра євроінтеграційний політикум Туреччини суттєво відійшов назад. Суспільство почало обережніше прагнути до Європи відтоді, як воно відчуло свій економічний потенціал.

На турецьких єврооптимістів посипалось стільки ударів, що цей не буде для них аж таким відчутним.

Лариса Денисенко: Як турецьке суспільство реагує на те, що мали вводити безвізовий режим, а тепер зробили крок назад?

Олесь Кульчинcький: Із політичної картини можна зробити висновок, що 60% суспільства дивиться на це із точки зору економічних преференцій. Будуть преференції — можна вступати, заселимо ще половину Берліна, все гаразд. Не буде преференцій — можна й не поспішати.

Ірина Славінська: Наскільки актуальним є поділ турецького суспільства на консервативну та модернову частини, зважаючи на останні події?

Олесь Кульчинcький: Такий поділ є дуже актуальним, і навіть у консервативній «Партії справедливості і розвитку» можна зустріти шляхетних світських туркень, які не поспішають носити хіждаб. Але це болюче питання для Туреччини, яке сягає ще початку ХХ ст..

Турецькі аспіранти казали мені: ви щасливі люди, бо можете читати Достоєвського, Толстого, інших письменників ХІХ ст., а ми не можемо читати свою літературу цього періоду, бо це впирається в Османське начало.

Турецький консерватизм — це дуже глибока складова Сходу, яка була штучно порушена на початку ХХ ст. Кемалем Ататюрком.

Прихильниками ЄС можуть бути і консерватори, і модерністи. Їх можна зустріти в тій же «Партії справедливості і розвитку», але вони не хочуть втрачати своєї ідентичності, і це нормально.

Лариса Денисенко: Як окреслює турецька влада міжнародне майбутнє країни і чи справді зацікавлені ЄС і Туреччина у її входженні до Союзу?

Олесь Кульчинcький: Вони вже зацікавлені дуже давно, їх економіки дуже тісно пов’язані. Економічного сплеску у Туреччині протягом останніх 15-20 років вдалось досягнути значною мірою завдяки ЄС.

З одного боку, ЄС зацікавлений, бо розуміє, що Туреччина убезпечує від близькосхідних питань, але з іншого боку, існує надто багато перешкод: питання із правами людини, невирішене курдське питання, невирішене вірменське питання.

Лариса Денисенко: Якщо прибрати економічні чинники, то Туреччина не буде зацікавлена у європейському просторі?

Олесь Кульчинcький: Думаю, ні. Вона постарається конкурувати із Саудівською Аравією, вона постарається стати міцним лідером ісламського світу. Тут значною мірою залежить, чи вдасться Туреччині притягнути Сирію.

Туреччина активно грає і в Центральній Азії, має вплив на народи Росії. І цей вектор паралельний до євроінтеграції і надзвичайно потужний, і вона в ньому могла б доволі комфортно почуватися.

Лариса Денисенко: Як нам краще будувати стосунки із Туреччиною?

Олесь Кульчинcький: Україні варто зосередити увагу на своїй близькосхідній доктрині. Туреччина має вплив у Російській Федерації та Центральній Азії. Невідомо, як там будуть розгортатися події після смерті останніх диктаторів, чи не перекинуться ісламські вітри на Центральну Азію.

Повстання сильного ісламського світу — це загроза для Росії. Україні варто було б приглядатися до цих варіантів. Це справді ще запитання, яка нам вигідна Туреччина — ісламська чи європейська. Наразі такий стратегічний підхід не продуманий.

Громадська хвиля

Проект реалізується у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії, співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Польщі та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).

Громадська хвиля

Проект реалізується у партнерстві з Фондом «Освіта для демократії».

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.