Слухати

Близько 30% книжки «Бабин Яр» радянська цензура не пропустила, — Кузнєцов

20 серпня 2016 - 08:56
FacebookTwitterGoogle+
Книжка «Бабин Яр» була приводом для виїзду батька за кордон, — Олексій Кузнєцов

oleksiy_kuznyecov.jpg

Олексій Кузнєцов // «Громадське радіо»
Олексій Кузнєцов
«Громадське радіо»

dsc08037.jpg

Юрій Макаров // «Громадське радіо»
Юрій Макаров
«Громадське радіо»

Гостями студії є наш колега — письменник, журналіст та документаліст Юрій Макаров і журналіст із російського відділення «Радіо. Свобода» Олексій Кузнєцов.

Олексій Кузнєцов — син письменника, автора відомого документального роману «Бабин Яр» Анатолія Кузнєцова.

Ірина Соломко: Якщо говорити про пам’ять і те, як її найкраще передавати нащадкам — напевне, документальний формат, використаний у цьому романі, є найбільш вдалим. Як ви вважаєте?

Олексій Кузнєцов:  Анатолій Кузнєцов прославився, зокрема, романом «Бабин Яр». На мій погляд, чим він відрізняється від іншої літератури такого роду — батько почав писати його, коли йому було всього 12 років. Саме тому роман так впливав на читача, бо писався він через сприйняття дитини, не дивлячись на жахливі і серйозні дорослі думки, які там є. Батько був дуже талановитим автором: мова його настільки проста і зрозуміла, що і це дуже вплинуло на читача. Роман вийшов усередині 60-х років, коли ця тема була настільки кричущою, що книга справила сильне враження.

Василь Шандро: В радянський період велика цензура була щодо цієї книги?

Олексій Кузнєцов: Звісно, адже це й було приводом для від’їзду батька.

Ірина Соломко: І роман у повному обсязі не був опублікований?

Олексій Кузнєцов: Він був опублікований тільки у скаліченому цензурою вигляді. Батько поїхав, забравши з собою ті частини книги, які потрапили під цензуру — десь 30% роману. Якщо говорити, що було принципово змінено — «Бабин Яр» у радянському варіанті —це антифашистський роман. А «Бабин Яр» у повному варіанті — роман антитоталітарний. І це набагато трагічніше для читача, коли він розуміє, що для людей, які потрапили поміж ці два режими, нічого принципово не змінилося. У цьому сила роману.

Ірина Соломко: Цей роман актуальний і зараз?

Юрій Макаров: Анатолій Кузнєцов у себе на батьківщині, в Києві, більше затребуваний і актуальний, ніж в Росії, хоча він, передусім, є частиною російської літератури. Те, що такі тексти не старіють — треба перевіряти на собі. Він займає проміжну позицію між класичним документальним романом типу Світлани Алексієвич (яка дуже об’єктивна, не втручається, а тільки зв’язує короткими ремарками інтерв’юйованих нею осіб) і класичним fiction. Це надзвичайно особистісний текст і цим він торкає. 

kuznetsov1_1 408 110 205.jpg.600x450_q85.jpg

Анатолій Кузнєцов // http://polit.ru/
Анатолій Кузнєцов
http://polit.ru/

Василь Шандро: Бабин Яр — одна із тих тем, щодо яких виникають дискусії по наближенню до річниці вшанування пам’яті про них. Це роман-звинувачення чи імпресія, враження?

Олексій Кузнєцов: Дуже важко відповісти на це запитання. Звичайно, там є елементи звинувачення, гнів, жах. Але це не тільки фашистські злочини. Там є спогади про Голодомор, людоїдство. Є паралелі з подіями війни (окупації Києва). Ці військові події не виходять за межі звичайного життя, а стають частиною його.

Василь Шандро: До річниці Бабиного Яру готується документальний фільм.

Юрій Макаров: Відомий письменник і сценарист Станіслав Цалик працює над цим фільмом. Режисер — Олег Чорний.

Олексій Кузнєцов: За текстом Кузнєцова-батька і Кузнєцова-сина. Сценарій повністю ще не зроблений. Моя роль в цьому фільмі — акторська.

Дегуманізація і в тому, що в кожній війні є свої колаборанти, — Макаров

Василь Шандро: Чому про цю трагедію треба говорити? Як її переосмислити у наш час? Як це має зберегтися в нашій пам’яті?

Юрій Макаров: Мені здається, що це трагедія дегуманізації, в якій брали участь одні як жертви, другі — як кати, а треті водночас і як кати, і як жертви. Дегуманізація і в тому, що в кожній війні є свої колаборанти. Це не наш унікальний досвід. Головне, що люди, які виходять із стану безпосередньої небезпеки їхньому життю, несуть на собі травму втрати себе самих. Невідомо, що страшніше: загинути чи втратити себе і загинути морально. От такий урок. І я вважаю, що нині він актуальний.

Василь Шандро: Яке ставлення Росії до цієї події? Чи присутня трагедія в Бабиному Яру в російських ЗМІ?

Олексій Кузнєцов: На жаль, зараз про Бабин Яр не говорять. До кінця вересня якась інформація все ж прозвучить.Але поки про це не йдеться взагалі.

На жаль, зараз про Бабин Яр в Росії не говорять

Василь Шандро: Як українцям реагувати на звинувачення у дискусіях на цю тему?

Юрій Макаров: Варто порівняти кількісний склад СС «Галичина» і армії генерала Власова та зіставити їх із кількістю населення відповідного етносу чи республіки.

Але не про це треба говорити. Українці, якщо ви помічали, не схильні відмовлятися від своєї частки десь-колись колективної провини. Вони ведуть весь час цю роботу.

Громадська хвиля

Проект реалізується у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії, співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Польщі та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).

Громадська хвиля

Проект реалізується у партнерстві з Фондом «Освіта для демократії».

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.