Слухати

«Це більше схоже на рейдерське захоплення, ніж на наведення ладу», — Михайло Гончар про «Укртранстафту»

24 березня 2015 - 11:08 29
Facebook Twitter Google+
Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», пояснює, що доки українська економіка залишатиметься олігархічною, державний бюджет і надалі недотримуватиме коштів

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», телефоном пояснює, що доки українська економіка залишатиметься олігархічною, державний бюджет і надалі недотримуватиме коштів. Він вважає, що в цьому конфлікті «держава хоче взяти те, що їй належить». Але чи не є це війною двох олігархів, можна буде виявити після того, якщо недоотримані кошти таки будуть перераховані в бюджет.

– На фоні всього конфлікту, нецензурної лайки, догани на другий план відійшла така важлива річ: бюджет України за три останніх роки недоотримав, за словами народних депутатів Мустафи Найєма та Сергія Лещенка, 6 млрд грн унаслідок неплатежів «Укрнафти». Хотілося, щоб наші слухачі почули просто, що це не додає їм, що це не додає державному бюджету?

Якщо це так. Тому що є практика нарахування дивідендів, оскільки держава є акціонер, наприклад, тієї ж Укрнафти чи стовідсотково Укртранснафти, і відповідно за підсумками року мають сплачуватися державі, акціонерові дивіденди з прибутку. Цифри різні називають, пригадую, по Укрнафті це 3,8 млрд грн за три останні роки, по Укртранснафті – десь в 8,6 мільярда, десь 50% держава може отримати. І зрозуміло, що коли в бюджеті дефіцит надходжень, то кожна копійка дуже необхідна, а тим більше, що кілька років дивіденди не сплачувались.

Це логічно, що держава хоче взяти те, що їй належить. Інша справа, що це дійсно так, чи цим тільки прикриваються конкуруючі олігархічні групи для того, щоб потіснити одного оліхарха, замінити його іншим і встановити свій контроль над даними активами. І тут у мене виникають сумніви, якщо взяти до уваги, у який спосіб держава наводила лад в тій же Укртранснафті. Не наводять так лад, коли прибувають до офісу цивільні люди з сумнівними посвідченнями і робити те, що більше нагадує рейдерський захват, а не наведення ладу.

Це свідчить, що за цим фактажем і потребами держави цілком обґрунтовано можуть стояти зовсім інші наміри. Це не буде на користь державі. Ми бачимо, що держава в особах органів державної влади, внутрішніх справ, СБУ, які зараз підключаються і займають свою позицію, Міністерство енергетики виявилась безпорадною на тому початковому етапі. Зараз ми бачимо ескалацію конфлікту з втягненням державних структур і непевну перспективу з точки зору дотримання державних інтересів.

– Яким може бути індикатор, щоб люди зрозуміли, чи це війна олігархів, чи це право держави отримати недоодержані гроші в державний бюджет?

Якщо кошти будуть перераховані в державний бюджет, при чому в повному обсязі, а не якимось частковим способом, то це буде говорити, що державний інтерес іде вгору. Це один індикатор. Другий індикатор більш віддалений і проявиться в кінці квітня поточного року, коли австрійський суд вирішить долю Фірташа: чи буде він екстрадований до Сполучених Штатів, чи буде повернутий в Україну. Здавалося б, це не має жодного відношення до конфлікту навколо Коломойського, однак це все взаємопов’язані речі.

Якщо Дмитро Фірташ повернеться в Україну, це означатиме, що існують певні домовленості, що “старі” олігархи, які впливали на владу в попередні часи, вони при новій владі отримають черговий карт-бланш, і тоді вони просто елементарно зводять рахунки з тим олігархом, який створював дискомфорт їм усім, не тільки тому ж Фірташу, Ахметову чи Пінчуку. Це виглядатиме як альянс групи олігархів проти іншого.

 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.