Слухати

Через постать Сковороди Леонід Ушкалов реконструює Україну 18 століття, — літературознавець

16 березня 2017 - 09:25
FacebookTwitterGoogle+
Нову книгу про українського філософа "Ловитва невловного птаха. Життя Григорія Сковороди" презентували 15 березня. Обговорюємо її значення із літературознавцем Олексієм Сінченком

Євген Павлюковський: Про що книга?

Олексій Сінченко: Книга про життя Григорія Сковороди і має пов’язаність із серією. Це серія постаті культури, яку започаткувало нещодавно видавництво «Дух і Літера» і його ініціатор Леонід Фінберк. Це вже друга книга в серії. Ми маємо монографічне видання, яке покликане представити українському читачеві цілісну біографію великого українського філософа не переобтяжену стереотипами, які до сьогодні тягнуться від радянських часів. Бо для багатьох Григорій Сковорода — це такий селянський філософ.

Леонід Ушкалов показує нам абсолютно іншу постать, яка була своєю в середовищі аристократів, філософів, яка є однією із найяскравіших персон українського культурного відродження 18 століття.

Анастрасія Багаліка: Григорія Сковороду прийнято сприймати як мандрівного і не прив’язаного ні до чого філософа. Чи таким він постає у цій книжці?

Олексій Сінченко: Питання у тому, що вкладати у мандрівний філософ. На той час були мандрівні дяки, спудеї Києво-Могилянської академії, які мандрують, заробляючи собі кошти на подальше навчання. Для Сковороди це була його концепція світогляду. Цілком свідомо прийнята позиція як незалежного філософа, інтелектуала, який у багатьох моментах ішов в супереч вподобанням своєї доби.

 

Анастасія Багаліка: Якщо говорити про значення не тільки для біографії Сковороди, а й літературознавчого сприйняття його доробку, то що змінює ця книга?

Олексій Сінченко: Ця книга насамперед змінює бачення самого Сковороди, а швидше, певно, свідчить про його присутність. Я говорив, що Леонід Ушкалов вже багато десятиліть досліджує творчість Сковороди. І читаючи цю книгу складається враження, він нарешті захотів побачити його особисто.

Він є автор-самовидець. Він промальовує картини і реконструює багато побутових елементів, про які нічого не йшлося. Автор задається питанням, за якою партою сидів Сковорода і якою ручкою писав.

У читача може бути несподіванка, коли автор пише, що тогочасний Київ — це 20 тисяч населення. І що Харків — це 6 тисяч населення. Тобто, в цілому 17-18 століття Україна могла мати близько трьох мільйонів населення. Так Ушкалов пробує реконструювати Україну 18 століття. Причому у побутовому вимірі: через одяг, наїдки, відстані, які долали. Це та інформація, яка на сьогодні від нас прихована і мало хто зосереджував на цьому увагу.

Анастасія Багаліка: Які ще книги є у цій серії? Чи може уже читач щось придбати?

Олексій Сінченко: Наразі проект тільки започаткований. Більшість видань перебувають ще у роботі. Опубліковані тільки дві книги. Зокрема, портрети Романа Короводського, до якого іде висвітлення таких постатей як Шевельов, Луцький, Євген Сверстюк, Михайлина Коцюбинська. Я думаю, що у короткостроковій перспективі з’явиться книга і про Миколу Зерова, Михайля Семенка та Дарію Віконську.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.