Слухати

Чому чуткам довіряють більше, ніж журналістам?

10 березня 2017 - 06:37 249
Facebook Twitter Google+
Заступник міністра інформаційної політики Дмитро Золотухін розповів про нові тренди в інформаційній війні, з якими важко боротися: чутки та інформаційні вкиди, які поляризують суспільство

unnamed_4_0.jpg

Дмитро Золотухін // «Громадське радіо»
Дмитро Золотухін
«Громадське радіо»

Василь Шандро: Наскільки на прийняття юридичного рішення можуть впливати інформаційні технології?

Дмитро Золотухін: Я далекий від думки, що на суддів і представників міжнародного суду можна якось вплинути, маніпулювати ними з інформаційної точки зору. Однак я намагаюся слідкувати за матеріалами, які надходять щодо процесу в Гаазі і бачу, що один із основних підходів, який використовує Росія, —  якісь свої прочитання міжнародних конвенцій, до яких вона також залучена. Наші юристи знайшли спосіб вхопити Росію за руку і продемонструвати докази, які ми маємо, на міжнародному рівні. Але російська сторона намагається використати вже усталені норми конвенцій для того, щоб прочитати їх з точки зору власних поглядів. Наприклад, що обстріл Волновахи не можна вважати терористичним актом, оскільки обстріли, що здійснюються з артилерійських установок, не є нібито ознаками тероризму.

Я вважаю, що ми маємо не тільки відстоювати свою юридичну позицію, але демонструвати в інформаційному просторі, як російська сторона маніпулює цими усталеними нормами. Тільки згуртувавшись, ми зможемо перемогти.

Тетяна Трощинська: Наскільки така моральна категорія як цинізм стала технологією?

Дмитро Золотухін: Останнім часом у західних виданнях з’являється дуже багато матеріалів, які звертають увагу на цю проблематику в цілому. Я все це об’єдную у категорію «ваші докази не є доказами». Тобто тенденція є така, що будь-який факт, який хтось вважає очевидним, може бути дуже перекрученим і виявитися не доказом взагалі. Ним може бути точка зору, а якщо це так, то кожен має право на точку зору. Це і є один із контекстів того світу, в якому ми зараз живемо. Багато експертів називають його post-truth — світ «пост-правди» або «пост-істини». Правда може бути різна у кожної із сторін, але істина — одна.

В даному контексті я вважаю, що не може бути подвійного прочитання якоїсь норми, оскільки тоді вона втрачає свій сенс.

Василь Шандро: Чи є якісь механізми у російської сторони, які допоможуть їй виграти щось у цьому процесі?

Дмитро Золотухін: Я не в змозі коментувати юридичні аспекти виграшу або програшу. Стосовно бажань або можливостей Росії — західні медіа довели нас до ситуації, коли Кремль надто демонізується і складається враження ніби там можуть все. Насправді, російська позиція сильна через те, що вони володіють ресурсом. Я часто стикаюсь із тим, що на тій ділянці роботи, де у нас працює одна людина у зовнішньополітичному відомстві на дві країни, у них — по 50 чоловік на кожну країну. Тільки в цьому випадку ми можемо говорити, що вони якось переважають. Не треба перебільшувати можливості Кремля, вони не такі вже і безмежні.

Тетяна Трощинська: За три роки життя України в умовах інформаційної війни, які технології, на вашу думку, показали себе як ті, що працюють?

Дмитро Золотухін: Я б зупинився на двох дуже чутливих напрямках, які нині дуже чітко відслідковую. Перше — внесення дестабілізації у внутрішньоукраїнський інформаційний порядок денний. Це будь-які можливості донесення інформації до українських споживачів, які емоційно розділяють їх на два чи й більше табори. З приводу будь-якого питання. По-друге, «Детектор медіа» нещодавно представив звіт моніторингу пропаганди на території України. Найцінніше в ньому — динаміка, що показана у розрізі 12-15 місяців. Важливий аспект, який було продемонстровано, — довіра до усіх видів медіа абсолютно втрачається. На першому плані — отримання інформації від тих, кого знаєш: знайомих, колег, друзів. Хочу підкреслити, що ми стаємо жертвами чуток. Це технологія, яка використовується спецслужбами. І чутки не вимагають контролю через медіа, ми не можемо їх виявити навіть у рамках моніторингу.

На сьогодні інформація від людини до людини, попри весь технологічний процес, виходить на перший план.

Тетяна Трощинська: Нещодавно в ефірі «Громадського радіо» міністр інформаційної політики Юрій Стець готується список сайтів, котрі загрожують суверенітету України і у той чи інший спосіб їх будуть закривати. Відповідальним за це він назвав вас. Чи є вже цей список?

Дмитро Золотухін: Як тільки стало відомо, що я отримав таке завдання, мені надійшла величезна кількість повідомлень із вже готовими такими списками. Мова йде про те, що практика роботи з ресурсами, котрі загрожують безпеці України, вже є. Більше того, вже відбувається блокування з точки зору певних провайдерів. Але це швидше на патріотичному рівні.

Зараз нашою задачею є зібрати норми, котрі вже прописані українським законодавством. Наступне — виокремити ті сайти, до яких можна застосувати ці вже існуючі закони. Громадськість та експертна рада також нададуть свою оцінку. Якщо інструментів, аби виконувати законодавство, буде недостатньо — ми звертатимемось до експертної ради і спільно з громадськими організаціями розроблятимемо певний правовий інструмент, що надасть правоохоронним органам можливість виконувати свої завдання щодо захисту суверенітету і національної безпеки. Все буде робитися через консультації з громадськістю. 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.