Слухати

Для чого Путіну опозиційні кандидати на виборах?

19 березня 2018 - 08:11
Facebook Twitter Google+
З дипломатом Богданом Яременком говоримо про вибори президента Російської Федерації

yaremenko.jpg

Богдан Яременко // Фото: Громадське радіо
Богдан Яременко
Фото: Громадське радіо

У студії Громадського радіо — дипломат, голова благодійного фонду «Майдан закордонних справ» Богдан Яременко.

Любомир Ференс: Коли ми говоримо про попередні дані, дані екзит-полів, 74% за Володимира Путіна. Я зараз переглядаю соцмережі. Кажуть, що в Криму 92% віддали свої голоси за Володимира Путіна.

Богдан Яременко: Якщо мені не зраджує пам’ять, о 12 годині дня явка була 90%. Вони гарно потренувалися у 2014 році на «референдумах» і можуть намалювати будь-яку цифру, щоб сподобатися «великому, страшному і могутньому» Володимиру Путіну. Мені здається, що для українських ЗМІ, для українських політологів, українських політиків серйозно говорити про плебісцит в Криму, поки він не український, гріх або дуже непатріотичний і аполітичний акт.

Любомир Ференс: Ще один екзит-пол показав майже 76% за Володимира Путіна. Я б назвав ці дані вражаючими, тому що під час попередніх виборів він показував нижчі дані підтримки, а тут фактично найбільша підтримка за всю історію президентства і виборів президента РФ. Це, на вашу думку, робиться цілеспрямовано? Чи треба визнати, що Володимира Путіна в Росії люблять?

Російські вибори нелегітимні не лише через те, що вони відбуваються в Криму, а через те, що вони не витримують найменші стандарти змагальності, альтернативності

Богдан Яременко: Очевидно, хтось його любить. Говорити серйозно про політичну альтернативу в тоталітарній країні не можна. Суть тоталітаризму — безальтернативність. Я думаю, що Володимира Путіна можуть «любити» і під 100% населення. Російські вибори нелегітимні не лише через те, що вони відбуваються в Криму, а через те, що вони не витримують найменші стандарти змагальності, альтернативності. Законності дотримуються у якомусь формальному вигляді. Я думаю, що такі вибори не відповідають суті демократичних виборів, коли не допускається один з основних опозиційних кандидатів, для цього дуже довго працюють. Разом з тим виникають якісь нібито опозиційні кандидати, які ніколи не займалися політикою. Я зараз про Ксенію Собчак, яка має якісь родинні зв’язки з Володимиром Путіним. Я абсолютно не вважаю її результат маленьким. Мені здається, що це високий результат для того, хто ніколи не займався політикою (у порівняні з тим же Явлінським, який займається політикою все життя). Мені здається, що він навіть трохи домальований російською владою. Ми дуже швидко побачимо, наскільки Ксенія Собчак політик чи одноразовий політичний проект. Якщо у неї буде бажання продовжувати політику, вона спробує об’єднувати і вести в опозиційному ключі, можливо, я тоді зміню свою думку про неї. На сьогодні мені здається, що це політологічний проект Кремля.

Любомир Ференс: Ви згадали Явлінського. Я погоджуюся, що йому як опозиційному політику дають мало часу на федеральних каналах, але я час від часу бачив його на них. Він порушував хороші теми, не йшов у річищі, не був ведений журналістами і старався говорити про якісь здорові для суспільства речі. Журналісти намагалися почути його думку щодо Сирії, України, він запропонував поговорити про поточні проблеми, які турбують російське суспільство, наприклад відсутність гарячої води, десь погано працює каналізація чи обвалюються будинки. Якби я був громадянином РФ, мене б цікавили ці речі. Однак у нього низький відсоток.

Богдан Яременко: Мені здається, недостатньо аргументації про те, що ви його самі бачите на якихось російських каналах. Його роль на всіх цих федеральних каналах така, як роль деяких українських спікерів, яких запрошують на російські ток-шоу.

Любомир Ференс: Що ви маєте на увазі? Створити видимість свободи слова?

Богдан Яременко: Видимість свободи слова і виступати таким собі подразником, клоуном, якого закльовують, зацьковують, показують немічність цієї фігури. Зрозуміло, що це технологія. Не може в країні лідер, який майже 20 років при владі, викликати масову всенародну любов при тому, що останніми роками економіка Росії не в найкращому стані.

Жириновський, комуністи фактично фінансуються владою з метою показати 25% незгодних

Критичне мислення там не дозволено, воно не вітається, переслідується. Подивіться на Навального, який не у всьому критикує Путіна, але критикує.

І ми бачимо такі фігури, як Жириновський, комуністи, які підгодовуються владою, фактично фінансуються нею з тією ж метою показати 25% незгодних. Жириновці чи комуністи можуть собі дозволити критикувати Путіна на ток-шоу, але, коли доходить до голосування з важливих питань, вони всі організовано тиснуть на кнопочку.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.