Слухати

Дискримінація щодо чоловіків теж існує, — громадський діяч

24 лютого 2016 - 08:27 486
Facebook Twitter Google+
У проекті «Повага» говоримо про дискримінацію чоловіків за ознакою статі, зокрема, в судах щодо опіки над дитиною

Ольга Веснянка: Сьогодні у проекті «Повага» у нас телефоном координатор діяльності Української Миротворчої школи на Волині, громадський діяч, представник Тернопільської організації «Адаптаційний чоловічий центр» Володимир Ханас.

Ми сьогодні вирішили поговорити про стереотипи та сексизм щодо чоловіків. Ми знаємо, який є суспільний тиск на чоловіків у сенсі, що чоловік начебто «гаманець», начебто чоловік не може плакати, тощо.

Дмитро Тузов: Чи не поширюємо ми зараз ці стереотипи?

Ольга Веснянка: Я цитую, щоб було зрозуміло про що йдеться. Бо часто усміхаються, коли кажуть, що чоловіків дискримінують за ознакою статі.

Що ви думаєте з цього приводу?

Володимир Ханас: Взагалі, є два класичних підходи, коли говоримо про гендерні проблеми чоловіків: перший — той, який приносить шкоду іншим категоріям людей, другий — той, який створює проблеми самим чоловікам. Це ми говоримо про чоловіків як суб’єктів гендерного аналізу.

Про першу групу говорять часто, але, можливо, недостатньо. Але говорять. Про другу говорять набагато менше.

hanas_0.jpg

Володимир Ханас / Фото Ігора Кіянчука
Володимир Ханас
Фото Ігора Кіянчука

Одною з проблем є мілітаризація мислення. Я бачу, що ми не раз будемо стикатись з проблемою, оскільки є російська агресія на сході. І це активізація другої проблеми.

Коли ми говоримо про дискримінацію, то найчастіше говоримо про дискримінацію чоловіків при вирішенні матеріальних питань та долі дитини, у зв’язку з розпадом сім’ї та покарання чоловіків при порушенні законів чи невиконання обов’язків.

Ольга Веснянка: Щодо судів. Коли так відбувається і які стереотипи заважають суддям?

Володимир Ханас: Підніміть статистику у будь-якому регіоні й побачите, з ким суди залишають дитину.

Ми мали кілька справ, коли мати виїхала за кордон, залишивши дитину з чоловіком, батько сам виховував, потім жінка приїхала з заробленими грошима, а суд прийняв сторону матері.

Ольга Веснянка: Це специфіка західного регіону, де ви працюєте, бо там багато заробітчан/заробітчанок?

Володимир Ханас: Регіон непринциповий. З цими питаннями у всіх регіонах всі стикаються: традиційно дитину залишають з матір’ю. Це покаже будь-яка статистика.

Ольга Веснянка: Цікавий приклад ви навели, що судді на підставі упередження можуть передати дитину матері, хоча вона або за кордоном, або не може піклуватись про дитину.

Нещодавно спілкувалась з колегою в Одесі, вона розповіла: моряки, які багато заробляють, яких часто не було вдома і які пізніше розлучалися, дитину ж матері залишали на рідню тата, бо він більше заробляє й відсуджували аліменти на власні потреби.

Володимире, у зв’язку з військовими діями таке ставлення до чоловіків – ти маєш бути сильний – такий сексизм вам трапляється, чи чуєте ви такі скарги?

Володимир Ханас: Треба зробити поправку: в умовах війни не прийнято скаржитись взагалі. А закон про військовий обов’язок та указ президента про мобілізацію – однозначні.

Дмитро Тузов: Що поганого в тому, що ми кажемо, що чоловік має бути сильний?

Ольга Веснянка: Ми говоримо про сексизм щодо чоловіків, бо слухачі/слухачки цієї програми, читачі/читачки сайту кампанії проти сексизму «Повага» питають, чому ми говоримо начебто лише про жінок.

Але дійсно є дискримінація чоловіків, наприклад, в судових процесах, як каже Володимир.

А що ви мали на увазі, коли говорили про мілітаризацію?

Володимир Ханас: Коли ми говоримо про мілітаризацію мислення чоловіка, треба розуміти, що чоловік має бути воїном.

Дмитро Тузов: І сильним воїном, правильно?

Володимир Ханас: Так, і сильним воїном

Ольга Веснянка: Принаймні, так вважається.

Володимир Ханас: Країна не була готова до агресії. Якщо говорити про розвиток країни, я б пропонував підхід Ізраїлю: захищати країну мають всі.

Дмитро Тузов: Бачите, не лише чоловіки, але і жінки мають бути сильними. Я нарешті зрозумів, в чому сексизм полягає: коли говорять, що чоловік має бути сильним, так саме треба говорити, що і жінка має бути сильною. 

Ольга Веснянка: Нещодавно у нас були в студії експерт з гендерної політики та спеціаліст з комунікацій Українського жіночого фонду Микола Ябченко та офіцер запасу ЗСУ, представник ГО «Українська альтернатива» Володимир Кухар. Ми говорили про дискримінацію жінок у ЗСУ та на фронті, про яке, зокрема, йдеться в дослідженні «Невидимий батальйон». Володимир Кухар говорив, що кожна людина, яка хоче захищати батьківщину, має таке право.

Як ви вважаєте, чи може жінка, якщо хоче, йти за контрактом в українську армію?

Володимир Ханас: Захищати мають всі. Нам потрібні фахівці: мова не йде про стать. Нам потрібні сучасні підходи. Те, що жінки можуть виконувати дуже багато функцій в армії, в мене не викликає сумнівів.

Не треба забувати про посттравматичний синдром у чоловіків, які повертаються з війни. Наш досвід свідчить, що у військових конфліктах, миротворчих місіях (до російської агресії) рівень агресії у побуту був вище, ніж середньостатистичний. Але зараз основні ресурси спрямовані не на те, що буде потім, а на те, що відбувається зараз.

Ольга Веснянка: Ви працюєте з демобілізованими бійцями?

Володимир Ханас: Ми працюємо, але на це потрібні ресурси і фахівці. А ще чітке розуміння, що це є проблема. А поки що основні ресурси спрямовані не на те, що буде потім, а на те, щоб відстояти тепер.

Ольга Веснянка: Чи ви стежите за справою Надії Савченко?

Володимир Ханас: Я би не брався прогнозувати дії країни-агресора. Коли ми говоримо про Савченко, ми повинні говорити й про Сенцова, й про Кольченко. Ми повинні їх відстоювати.

Дмитро Тузов: Сьогодні я спілкувався з захисниками Савченко – Фейгіним та Полозовим – вони вважають, що російська влада схиляється до того, щоб провести обмін Надії Савченко в тій чи іншій формі. Можливо, це має бути в першій половині травня, тому що є певні процедурні питання.

На питання, чому російська влада нібито дрейфує до цього рішення, Фейгін сказав, що Савченко стала для Путіна заважким тягарем: вона Герої України, народний депутат, член ПАРЕ. Це оптимістична теорія.

З Кольченко та Сенцовим все значно трагічніше. Росія не визнає їхнього українського громадянства, оскільки вона на період окупації мешкали у Криму, їх насильно визнали громадянами РФ, швидше за все, їх етапують на далекій схід. Витягнути їх з Росії буде надзвичайно складно, але працювати на цим потрібно.

Потрібно не забувати і про решту громадян України, які залишаються у заручниках у РФ.

Оскільки йшла мова про армію Ізраїлю, де служать й чоловіки, й жінки, мені здається Україна обрала іншу концепцію. В Ізраїлі – загальний військовий обов’язок, а Україна схиляється до суто контрактної армії. Це величезна різниця: контрактники є контрактниками, а система призову та мобілізації повинна навчити набагато більшу кількість населення військовій справі.

Ольга Веснянка: Тим часом, США та Великобританія йдуть в напрямку залучення якомога більшої кількості жінок на різні позиції у збройних силах.

Ольга Веснянка: Які плани у миротворчої школи?

Володимир Ханас: Ми мусимо зрозуміти, що російська агресія швидко не припиниться, ми мусимо очікувати постійні виклики. В першу чергу, треба проводити інформаційну кампанію, виправляти ситуацію в нашій країні.

Зараз наш миротворчий автобус прибув до Приазов’я, ми проводимо багато заходів: діалоги, зустрічі з громадою.  

logo За фінансової підтримки Уряду Швеції.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.