Слухати

Економіці України заважають зв'язки з російським бізнесом — А. Новак

06 липня 2016 - 09:30 80
Facebook Twitter Google+
Україна мала звернутися в Світову організацію торгівлі з приводу захисту своїх інтересів ще два роки тому, — Андрій Новак

У відповідь на транзитне ембарго Росії Україна вводить санкції проти Росії і звертається по допомогу до Світової організації торгівлі.

Ірина Соломко: Як ви розцінюєте нові загострення торговельних війн між Росією та Україною?

novak1_0_0_0_0.jpg

Андрій Новак // Фото «Громадського радіо»
Андрій Новак
Фото «Громадського радіо»

Андрій Новак: Чергові російські обмеження щодо України і наших товарів та виробників — це продовження гібридної війни проти України. У даному випадку це її економічна частина. Те, що Росія саме зараз і так раптово запровадила чергові обмеження цього разу на транзит українських товарів, на мою думку досить легко пояснити. Це своєрідна відповідь на продовження санкцій проти самої Росії, які прийняли Сполучені Штати Америки, Євросоюз і всі цивілізовані країні світу. І от Росія таким чином ніби відповіла Україні.

Ірина Соломко: Якщо я не помиляюся, на початку цього року ми мали подібну ситуацію, коли українські вантажівки об’їжджали територію Росії. Ми пам’ятаємо той величезний «шовковий шлях». Це погіршення цієї ситуації?

Андрій Новак: Ви добре зробили, що згадали, цю аналогічну ситуацію. Бо наприкінці 2015 року знову ж таки Європейський союз і США продовжили на півроку санкції проти Росії. Оці півроку зараз минули і вони знову продовжили санкції. Саме тому відбувається чергова порція від Росії «покарання» для України. Тут мова йде про транзит до Казахстану, країн колишнього радянського союзу (Таджикистан, Киргизія). Але найбільше буде страждати транзит до Китаю.

Євген Павлюковський: Які збитки може понести Україна?

Андрій Новак: Я думаю, прямі збитки, які час від часу озвучують наші посадовці, 700 мільйонів-1 мільярд доларів, трохи перебільшені, тому що все одно українські виробники, як і транспортні компанії, будуть шукати вихід з цієї ситуації. Їх є два: маркувати український товар походженням не з України, а тієї країни, до якої у Росії поки що немає ніяких претензій.

Євген Павлюковський: Але це так званий «сірий» спосіб, до якого зараз вдаються білоруси…

Андрій Новак: І наші виробники також вже навчені практикою торгівельних війн. І другий варіант — це особисті домовленості українських бізнесменів з російським бізнесом.

Треба сказати, що не існує таких санкцій і обмежень, якими можна покарати одну сторону. Завжди від будь-яких економічних обмежень симетрично, долар до долару, страждають обидві сторони. Бо торгівля відбувається лише у випадку, якщо це вигідно обом сторонам.

Ірина Соломко: Але голос російського бізнесу, здається, ніхто не чує. Він віддається на поталу політичним інтересам.

Андрій Новак: Не шукайте там ні економічної, ні політичної логіки. Ну яка була логіка розпочинати війну проти України?

Євген Павлюковський: Але тепер ми говоримо і про інтереси третіх осіб, зокрема вже згаданий Китай, Казахстан, Киргистан. Всі ці країни так чи інакше у зв’язку з цим втратять частку імпортної продукції на своїх ринках. Чи можна говорити, що вони теж якимось чином будуть намагатися стати на бік України?

Андрій Новак: Позиція української сторони буде набагато сильніше, якщо до претензій подібних дій Росії приєднаються й інші країни, які також потерпають від цих санкцій.

Ірина Соломко: Але чомусь шляхом позовів до суду проти Росії ніхто не йшов, ні Україна, ні країні, які постраждали від подібних речей. Що нам дає підстави думати, що цього разу ми використаємо цей інструмент тиску і впливу на Росію?

Андрій Новак: Треба згадати, що торговельні війни проти України Росія веде вже років 15. Тільки в останні 2 роки до них ще додалась пряма військова агресія. І варто зазначити, що всі ці роки Україна жодного разу не відповіла Росії. Хоча ми могли б відповідати симетрично, з точністю до товарної номенклатури. Тільки війна трошки спонукає українську владу відповідати. А відповіді не було знову ж таки через міцні бізнесові та політичні зв’язки і навіть якусь залежність в головах людей.

Євген Павлюковський: Україна висловила намір звернутися до Світової організації торгівлі, для того, щоб відстояти свої інтереси. Наскільки таке рішення може бути результативним, і що СОТ може в даному випадку вдіяти?

Андрій Новак: Так співпало, що практично відразу після анексії Криму я був запрошений на саміт Світової організації торгівлі. І вже тоді я говорив безпосередньо навіть президенту СОТ про те, що вони мають зреагувати. Я одразу казав, що українські представництва в будь-якій міжнародній організації мають терміново піднімати крик, що Росія порушує міжнародне право у всіх напрямках. Це мало відбуватися ще два роки тому. І я переконався, що наша бюрократія не тільки тут, всередині країни, але й у міжнародних організаціях, членами яких вона є. Весь цей час вони нічого не робили. Я сподіваюсь, що хоча б ведеться облік численних порушень міжнародного права по всіх напрямках. І сподіваюсь, що колись ми ці накопичені обліки колективно подамо.

Буде набагато ефективніше, якщо буде виступати не тільки Україна, але й інші країни, які супотньо постраждали від дій Росії

Ірина Соломко: Але ініціатива має бути з боку України? Чому не ведеться таких розмов? 

Андрій Новак: Безумовно, ініціатором має бути Україна — країна, яка найбільше постраждала від російської агресії. Зараз же Сполучені Штати Америки захищають Україну більше, ніж українська влада. Європейський союз колективно приймає рішення в контексті фарватеру США. У цій ситуації виходить, що Америка, Канада, Японія, ЄС роблять для захисту України більше, ніж сама Україна. І це дивно.

Євген Павлюковський: Які санкції може застосувати Світова організація торгівлі? Я так розумію, що Росію з її складу не виключать. То що це може бути?

Андрій Новак: З самого початку агресії Росії проти України я говорив, що Росію треба виключати з усіх міжнародних організацій, тому що ця країна сама перекреслила міжнародне право, яке так важко формувалось після Другої світової війни. Цивілізованому світу треба приймати рішення: чи для Європи має цінність людське життя та міжнародне право, чи будь-яка країна, яка вважає себе великою.

Те, що десятки, якщо не сотні, країн напрацьовували десятиліттями, Росія зараз одним махом перекреслює. Треба прийняти рішення: чи ми агресора спонукаємо чи зупиняємо його на перших стадіях.

На жаль, на перших стадіях зупинити Росію не вийшло. Але ми маємо шанс зупинити країну-агресора на цьому етапі. Принцип російської політики дуже простий — це принцип ведмедя. Якщо ви зупинились, ведмідь іде на вас; якщо ви ще й зробили крок назад, то він наступає ще більшими кроками. З Росією не можна вести діалог і про щось домовлятися.

Ірина Соломко: На минулому тижні з’явилась інформація, що «Нафтогаз» розглядає можливість закуповування газу у Росії. Як розцінювати такі заяви щодо газу?

Євген Павлюковський: Такі ж заяви були й щодо електроенергії.

Андрій Новак: Жахливо навіть те, що такі заяви просто звучать.

Євген Павлюковський: Що має робити зараз Україна у сфері торгівлі з Росією, і чи  є альтернативні шляхи доставки товарів, завдяки яким ми зможемо перегрупувати свої експортні потоки?

Андрій Новак: По-перше, цей шлях існує. І він зараз має всі шанси відновитися. Це історичний шлях, який називається «шовковий шлях». Я думаю, буде дуже багато сторін, зацікавлених у ньому, навіть, якщо по собівартості він буде трохи дорожчим, ніж класичні шляхи по території Росії. Тому що Росія зараз дуже непередбачувана, а це найгірше для бізнесу.

Країна зараз робить більше шкоди сама собі, тому що за два роки військової агресії у нас мінімізувався товарообіг з Росією. Він уже зведений до критичного імпорту для них, тих товарів, без яких вони не можуть обійтись.

Ірина Соломко: А які це товари?

Андрій Новак: Навіть військово-промисловий комплекс Росії без ключових елементів автоматики, які виробляються в Україні, не здатний запустити ракету, в чому ми вже не раз переконувались. Тому що високотехнологічний аспект, в основному, на українських підприємствах. Я вже не кажу про продукти харчування. Крім того, Росія сама себе закрила від багатьох європейських товарів. Спочатку вони торкнулись вищої цінової категорії європейських товарів, але це невелика група споживачів, і вони це пережили. Але коли Росія почала забороняти українські товари, які зачіпали нижчу і середню категорії, тобто переважну більшість росіян. Але в них інформаційна політика, яка є елементом гібридної війни, змогла настільки зазомбувати росіян, що вони готові терпіти.

Ірина Соломко: Ми говорили, що ця історія має циклічність і зараз ми бачимо чергове загострення. Як довго, на вашу думку, це може тривати?

Андрій Новак: До чергового продовження санкцій Заходу проти Росії, які будуть їх продовжуватись, доки Росія не виконає Мінські угоди. Тобто перший етап — це Донбас, а наступним, не сумнівайтесь, буде питання Криму.

Громадська хвиля

Проект реалізується у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії, співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Польщі та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).

Громадська хвиля

Проект реалізується у партнерстві з Фондом «Освіта для демократії».

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.