Слухати

Фільм «Україна багатоетнічна» з'явився у вільному доступі

13 березня 2016 - 09:23 95
Facebook Twitter Google+
Я побачила, що незалежно від національності, люди переживають за Україну, — авторка фільму

img_1823.jpg

Лілія Ткаченко Громадське радіо
Лілія Ткаченко
«Громадське радіо»

Як і чим живуть найбільші етнічні спільноти в Україні розповідає авторка проекту «Україна багатоетнічна» Лілія Ткаченко

Василь Шандро: Що це за проект?

Лілія Ткаченко: Проект було організовано силами двох організацій — «Українські Креативні Реформатори» та Центр Громадської Активності «Результат». Ми знімали сюжет про життя різних етнічних спільнот в Україні, потім написали сценарій та змонтували художньо-документальний фільм. Навіть більше документальний.

Чому ми це почали робити? Тому що розуміємо, що сьогодні ведеться інформаційна війна — кажуть, нібито українці не толерантні та когось ображають. Ми вирішили дослідити, як насправді сьогодні живуть етнічні спільноти, чи можуть зберігати свої традиції в Україні.

Для фільму обрали 10 найбільших етнічних спільнот. Їздили по Україні впродовж 9 місяців та зняли 10 сюжетів. Вийшов 42-хвилинний фільм, який було показано в 14 містах України. У жовтні його побачила й Америка.

Василь Шандро: Де його можна побачити найближчим часом?

Лілія Ткаченко: Його можна побачити у Києві 15 березня о 20.00 у FreeGen Space за адресою вул. Басейна, 12. Також фільм, відеосюжети та мій ефір на Голосі Америки можна переглянути на сайті ukrngo.org.ua в розділі «проекти».

Василь Шандро: Про що говорили представники етнічних спільнот?

Лілія Ткаченко: Коли я подорожувала, в мене не було сценарію. Я хотіла побачити справжніх людей та те, як вони живуть. Коли я запитувала їх, ким вони себе відчувають — казали, що українцями.

Василь Шандро: Яке у вас склалося враження після відвідин цих спільнот?

Лілія Ткаченко: Я побачила, що незалежно від національності, люди переживають за Україну. Деякі спільноти допомагають армії — до прикладу, вірменська в Одесі. Кожен допомагає, як тільки може. Вони не скаржаться, що держава не дуже підтримує їх фінансово, а самі, власними силами створюють культурні центри.

.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.