Слухати

Здобутки та поразки Валерії Гонтарєвої на посаді очільниці НБУ

02 березня 2018 - 10:26
Facebook Twitter Google+
1 березня у Верховні Раді мала б звітувати Валерія Гонтарєва і мали б обрати нового керівника Нацбанку. Цього не сталося. Чим запам'яталася робота Гонтарєвої і як має працювати її наступник?

Говоримо у студії Громадського радіо з економістом Борисом Кушніруком.

Любомир Ференс: Охарактеризуйте, будь ласка, діяльність Гонтарєвої на посаді очільниці головної фінансової установи країни.

Борис Кушнірук: Вона – це єдиний справжній чоловік серед усіх голів Нацбанку. Вона наважилася на те, що до неї не робив ніхто: почала очистку банківської системи України. Станом на початок 2014 року наша банківська система була банкрутом. Проблемні кредити сягали більше 40-50 %, тобто банки мали від’ємний капітал. Існували такі, що перебували у стані латентного банкрутства від самого початку їх заснування. Чому усі ці банки існували? Бо за кожним з них стояв впливовий політик, олігарх, правоохоронець і т.п. Тому керівництво Нацбанку не наважувалося їх закривати.

Банки перетворювалися на систему пірамід: кошти, які залучалися, або розкрадали або використовували для формування власного бізнесу та капіталу. І коли у бізнесу виникали проблеми, було два вирішення: або оголосити бізнес банкрутом, або  — банк. Тільки у другому випадку не треба було нічого повертати. 

Сергій Стуканов: Коли у квітні минулого року Гонтарєва подавал у відставку, то казала, що із 180 банків, які працювали в Україні до 2014-го залишився 91 банк. Ті, які залишилися, платоспроможні?

Борис Кушнірук: Очищення банківської системи ще не завершилося. Потрібно створити механізми, які б унеможливлювали повторення ситуації, яка є зараз. Механізми, які б не дозволяли, щоб банки перетворювали на інструмент збагачення власників та менеджменту. Саме команда Гонтарєвої внесла зміни до законодавства щодо прозорості у цій системі: принаймні ми знаємо власників цих банків.

Другий крок – чіткий поділ на універсальний комерційний банк і кептивний.

Перший банк — буде здійснювати усі чи більшість існуюючих банківських операцій. Але необхідно заборонити можливість власнику чи менеджменту (або будь-яким пов’язаними з ними особами) брати кредит.

Кептивний банк – це закритий банк. У нього, наприклад, велика корпорація може привести свої компанії. І жодних сторонніх осіб ні фізичних, ні юридичних у цьому банку бути не може. Тоді жодних ризиків, що він збанкрутує і не поверне кошти – немає. Бо він не поверне гроші собі.

Любомир Ференс: Чи змогла б Валерія Гонтарєва, коли очолила Нацбанк у 2014 році, не допустити такої великої девальвації національної валюти?

Борис Кушнірук: Стабільність національної валюти залежить від стану економіки та банківської системи. Залежить від того скільки валюти в країну увійшло і скільки вийшло. Протягом 2011-13 років негативний торгівельний баланс України склав 42 млрд доларів. При такому дефіциті довго втримати стабільність неможливо, навіть штучно.

Коли у березні 2014 року Нацбанк очолив Кубів потрібно було забезпечити введення мораторію на зняття депозитів. Таке вже робили у 2004 році. Саме це тоді зберегло стабільність національної валюти. Через три місяці мораторій зняли, бо ситуація врегулювалася.

Так от, навесні 2014-го всі почали активно знімати депозити і Нацбанк зайнявся рефінансуванням банків. З одного боку побігли депозити в доларах, з іншого – рефінансування. Виник додатковий панічний попит на валюту. Також після Іловайського котла, Дебальцевого паніка на ринку була неймовірна. Втримати курс було нереально.

Не буває стабільної національної одиниці при слабкій економіці. Якщо ми не перетворимося з сировинної економіки, на економіку переробки із значно більшою доданою вартістю – будемо повністю залежати від ситуації.

Любомир Ференс: Що повинен робити наступник Гонтарєвої, до яких кроків вдаватися аби відвернути можливі негативні ризики і далі оздоровлювати систему?

Борис Кушнірук: Основа стабільної валюти – економіка. Гроші відображають стан економіки. Якщо немає стабільної економіки, то монетарно забезпечити стабільність валюти неможливо. Неусвідомлення цього формує помилкову політику, це стосується і рішення про підвищення облікової ставки з 16% до 17%. 4 роки у нас падає обсяг кредитування підприємств, тобто реального сектору. Банки займаються лише споживчими кредитуваннями, яке абсолютно спокійно відноситься до підвищення цих ставок, бо реальна дохідність по споживчому кредитуванню сягає 80%.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.