Слухати

Харків — не таке одномірне місто, яким його уявляють в Україні і в Росії, — Борис Редін

27 квітня 2017 - 08:00 231
Facebook Twitter Google+
Один з організаторів харківського ЄвроМайдану ділиться спогадами про небезпечно напружену весну 2014 року, коли саме на його місто було скеровано чи не головні зусилля організаторів російської агресії

Як відбувались штурми будівлі Харківської обласної ради з участю російських бойовиків? Коли відбувся розкол серед харківських антимайданівців? Чому не вдалося швидко повалити пам’ятник Леніну? Кого захищала харківська міліція під час сутичок противників і прихильників влади Януковича? На ці та інші запитання отримуємо часто несподівані відповіді від Бориса Редіна, ініціатора встановлення на майдані Свободи у Харкові намета «Все для перемоги». 

Андрій Куликов: Намет на площі Свободи перед Харківською ОДА у Харкові все ще стоїть, більше двох років,  і на ньому написано: «Все для перемоги». Я зайшов туди нещодавно і спитав, скільки ще будуть стояти активісти. І мені відповіли: «До перемоги». Борисе, коли, за вашими відчуттями, наступить перемога?

Борис Редін: Перемога наступить тоді, коли повернуть всі окуповані території. І Крим також. Спочатку, я так розумію, Крим, потім Донбас. Ми його зробили міцним, щоб вистояв довше. 

Андрій Куликов: Багато людей звикли, що там стоїть намет «все для перемоги», але напевно ж і представники комунальної служби, або правоохоронні органи щось скажуть? Чому нинішня весна в Харкові українська, коли ще три роки тому здавалось, що там буде «русская весна»?

Борис Редін: О, це цікаве запитання. Насправді Харків не такий однозначний, яким його сприймають в Україні. Я хочу розповісти про 22 лютого 2014 року. Тоді мав відбутись з’їзд всіх депутатів, я кажу сепаратистів, південного сходу України, так це називалось. Людей було дуже багато, тих, яких ми називаємо сепаратистами, але там також було багато росіян. І були російські машини, була відкрита підтримка. Тобто, сепаратистів так було так собі. А наших там зібралось від 20 до 50 тисяч. Точно не можу сказати, я об’їжджав колону на машині. Колона була велика, ми її об’їжджали доволі довго. Ніхто тоді не знав, як це повернеться, в Києві були розстріли, що ми очікуємо, також не знали. Дехто кричав, не ходіть, бо будуть жертви. Але це лише підштовхнуло, незважаючи на жертви в Києві. Багато було людей, і ті злякались. Янукович не прийшов, кажуть, він був десь під Харковом. 

Андрій Куликов: Потім було інтерв’ю, він був не просто під Харковом, він був на околиці Харкова.

Борис Редін: І людей було дуже багато, саме з українськими прапорами, українськими гаслами. Дуже багато везли народу з Донбасу, автобусами. І люди з «Автомайдану» навіть кидали свої машини, щоб не пустити їх, створювали затори на дорогах. 

Андрій Куликов: Я пам’ятаю, я тоді був у Харкові, і я зробив декілька матеріалів звідти для Громадського радіо. Все відбувалось біля Палацу спорту. Там стояла величезна сцена, на яку мали вийти, до речі, і Кернес, і Добкін, само собою, Царьов, Колесніченко, всі діячі. Але не наважились. Хоча Харківська міліція, скажімо так, не підтримувала Євромайдан. 

Борис Редін: Харківська міліція не те, щоб підтримувала, чи не підтримувала, вона зайняла таку позицію, аби нікого не вбили. Вони нікого не підтримували. У них була інша позиція. І якщо йшла «стінка на стінку», вони просто розходилися. Але якщо можна було, хватали і розводили по автозакам тих, хто на їх думку був  слабший на той момент. І цим вони, можна сказати, рятували. Бо ми з тією міліцією вистояли весь Майдан пліч о пліч. І сказати, що були налаштовані проти — ну були налаштовані. Але сказати, що вони нам робили щось погане — я такого не пам’ятаю. 

Андрій Куликов: Це дуже важливі свідчення. Ми почали нашу дискусію з того, що Харків уявляють надто одномірним. Що було чи не було — встановлюють за повідомленнями ЗМІ. 22 лютого, ви кажете, багато завезених до Харкова. Потім? Перший штурм обласної ради? 

Борис Редін: До цього ми зараз дійдемо хочу сказати. Думали, що Харків подивився на Донбас, і зайняв таку ж позицію. Нічого подібного. Перший російський прапор повісили біля міської ради. 26 січня, раніше, ніж у всіх. «Розкачка» починалась саме з Харкова. Бо Харків є ключовим містом. Думали, як вони малювали карти: від Харкова до Одеси, як мінімум, Дніпро, Запоріжжя, Херсон, Миколаїв, і Крим. Алу у Харкові вони просто обламались, бо підтримки вони не отримали. Навіть потім, на сепаратистських сайтах вони писали, що не могли зібрати людей.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.