Слухати

Марія Лебедєва, Громадське радіо / Скачати зображення

Інструктор з домедичної допомоги, який був на місці вибуху на Бесарабці, розповів подробиці

10 вересня 2017 - 09:14 2374
Facebook Twitter Google+
Як діяли поліція і служба з надзвичайних ситуацій? Чи були вони готові до цих викликів? Коментують інструктор з домедичної допомоги та керівник Центру військово-правових досліджень

berdeckyy.jpg

Іван Бердецький // Фото: Громадське радіо
Іван Бердецький
Фото: Громадське радіо

Гості ефіру — інструктор з домедичної допомоги ГО «Медпатріот» Іван Бердецький та керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.

Тетяна Трощинська: Іване, в соцмережах з’явилися подяки за вашу швидку реакцію. Перед нашою кореспонденткою Марією Лебедєвою вибухнула машина. Як ви опинилися там так швидко?

Іван Бердецький: Я не був настільки швидко, не був першим, хто надавав допомогу. Я почув вибух, коли стояв біля метро «Льва Толстого». Вибухова хвиля була достатньо сильною. Я її відчув своїм тілом. Приблизно за 2 — 2,5 хвилини я уже був на місці події.

Перші люди, які дійсно підбігли і надавали допомогу, зробили кілька дуже правильних речей: вони дістали вогнегасники і затушили те полум’я, яке було в районі капота машини. Це дуже важливо, бо передусім це безпека. Я так розумію, що дитина, яка знаходилася в машині, була в нормальному стані, тому її максимально швидко звідти витягли і якнайдалі розмістили від місця події.

Коли я прийшов, люди вже почали виламувати бокові двері, щоб відкрити і витягнути жінку-водія. У мене завжди з собою є рукавички, турнікет, маска-клапан.

musiyenko.jpg

Олександр Мусієнко // Фото: Громадське радіо
Олександр Мусієнко
Фото: Громадське радіо

Тетяна Трощинська: Як давно вони з вами?

Іван Бердецький: Декілька років.

Тетяна Трощинська: Можна сказати, що це пов’язано з тим, що Україна живе в умовах війни?

Іван Бердецький: Частково так. Я захоплювався і цікавився домедичною допомогою, медициною давно. У свій час я мав мрію вступити до медичного ВНЗ, але чомусь не вступив. З початком російсько-української війни я пройшов курси з домедичної допомоги. Під час Майдану це стало максимально актуально, я побачив, що це важливі знання. Потім це стало моїм волонтерством. Ми з громадською організацією «Медпатріот» проводимо такі курси для бійців, для шкіл, курсантів, студентів, військових курсантів, інколи для цивільних.

Василь Шандро: Було спостереження про реакцію людей. Ніхто не втік, люди збіглися допомагати. Що це означає?

Олександр Мусієнко: Честь і хвала таким людям, честь і хвала таким організаціям, як «Медпатріот», через те, що вони готують, вчать базових навичок. Громадськість у нас іде попереду держави навіть у цьому випадку. Вони виконали функції рятівників, медиків, поліції. Ми бачимо, що громадськість, волонтерство на висоті. Ми живемо в таких умовах, що нам треба брати досвід інших країн.

Кожен українець має знати, що робити в разі загрози теракту або ще якихось дій. Тут має бути роз’яснювальна робота держави.

Є такий вислів, що найближчою лінією кордону, коли йде війна, є столиця. Вона завжди буде під загрозою.

Входити в стан жалоби не можна, тому що нічого позитивного для суспільства з цього не буде, але усвідомлювати і знати, в який час ми живемо, треба. Чому не кажуть, що скупчення людей, є загрозою у наш час?

Тетяна Трощинська: Чи помітили ви, як працювали відповідні служби?

Іван Бердецький: Психологічна підтримка постраждалих у такій ситуації була не на належному рівні.  Наскільки я пам’ятаю, була психологічна підтримка тільки дівчині десь в “Арені”, до якої привели дитину. Вона була дуже шокована.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.