«Інститут президента у нас деструктивний», — Олег Рибачук

15 лютого 2016 - 08:20
FacebookTwitterGoogle+
Як ефективно вибудувати систему державного управління в Україні пояснює Олег Рибачук, голова ГО «Центр UA», колишній віце-прем'єр-міністр України з питань європейської інтеграції

У статті в «The Economist» перераховуються ті проблеми, які у нас сталися протягом минулого тижня — заяву Абрамавичуса, заяву у парламенті Юрія Луценка про те, що відбувається у нас в країні, про Кононенка і його стосунки з президентом, що вони знайомі ще з часів армії. Також йдеться про реакцію на все це Заходу, зокрема пані Лагард з МВФ, про ті гроші, які потрібні Україні, і найбільш цікавим є останній абзац, де транслітерацією написано «любі друзі», щоб усі звернули увагу, що існує якась кругова порука з реформами, тому що Порошенко був серед «любих друзі».

На цей раз сподівалися, що реальна робота з реформ почнеться восени, після місцевих виборів. Іноземні журналісти пишуть, що Яценюк зосередився на порятунку своєї роботи, а Порошенко ніяк не може вирішити проблему з генпрокурором, і його авторитет неухильно слабне. Останньою краплею, на думку багатьох активістів, стала ситуація з невідставкою Кононенка.

Ілона Довгань: Чому Порошенко, який за президентства Ющенка був у центрі корупційного скандалу, пов’язаного з Олександром Зінченком, знову наступає на ті ж граблі?

Олег Рибачук: Головних учасників (Порошенко, Третьяков, Мартиненко) цього скандалу нині «занесло» на гору. Ці «любі друзі» — це рімейк, очевидними є паралелі з 20042005 роками. Мене дратує, що в нас не хочуть бачити неминучу системну помилку, через яку регулярно повторюється криза влади. Це те, що в Україні насправді не відбувалося реформи урядування. Ви пам’ятаєте, як важко наша «проєвропейська» більшість приймала закон про перехід уряду на європейські стандарти?

Суть цього закону полягає в тому, щоб відмежувати базових бюрократів від впливу політиків, створити інститут державних секретарів, а головне — чітко вибудувати відповідальність гілок влади. А в нас немає чіткої вертикалі влади, у нас є влада зі сколіозом. Президент на горі й президентські чиновники на горі. Так і з’являється інститут «смотрящіх». І він можливий тільки тоді, коли немає чіткого розмежування й відповідальності влади. У нас вертикаль влади передбачає гарантію безкарності. Цю систему побудував ще Сталін.

rybachuk_0_0_0_0.jpg

Олег Рибачук /
Олег Рибачук

Основна функція президента в успішних парламентських демократіях — наглядова, яка полягає в тому, що він має не допускати корупційних зрощень влади. Коли я очолював Адміністрацію президента, то дивувався, чому ми не маємо окремого закону про президента.

На це «любі друзі» говорили: «Ти що хочеш обмежити його вплив?» По факту нинішній президент сконцентрував владу не меншу, якщо й не більшу, ніж та, що була в Януковича. Він просто зробив це хитріше. Інститут президента у нас деструктивний, він конфліктує з іншими гілками влади.

Ілона Довгань: А ви давно бачилися з Порошенком?

Олег Рибачук: Я бачив його лише один раз з моменту обрання — на Ризькому саміті країн Східного партнерства. Під час тої зустрічі ми обмінялися ремарками. Зокрема, він, дивлячись на мене, сказав, що Рибачук добре пам’ятає, що таке бути віце-прем’єром без повноважень. На це я запитав про те, коли буде в Україні віце-прем’єр з повноваженнями. «Скоро», — сказав президент. «А точніше?», — спитав я. «Буквально йде рахунок на дні», — була відповідь. Тепер можете порахувати, скільки днів минуло з 24 травня.

Ілона Довгань: Як в такому разі демократизувати інститут президента в Україні?

Олег Рибачук: Потрібно, щоб українці вимагали. Це робиться через Конституцію.

Ілона Довгань: Тобто громадськість має вимагати, а парламент потім — виносити на обговорення й ухвалювати відповідні рішення.

Василь Шандро: Чи можемо ми назвати реформу МВС системною реформою поза персоналіями? Вона вдала?

Олег Рибачук: Ні, це такий собі острівок, що з’явився у нереформованому міністерстві та не визначає його політику. І Аваков не здатен реформувати МВС. Загалом, чекати від чиновників ініціатив не можна. Водночас, все буде інакше, якщо запрацює закон про електронне декларування, а мене переконали, що він буде. Там потрібно буде декларувати те, чим користуєшся.

Величезною помилкою Європи є те, що вона не змусила нас робити реформи так, як це відбувалося з поляками, румунами, болгарами. Європа не бачила нас у своєму колі, тому й вимог до нас не було. Тільки зараз вони змінили свій підхід, розуміючи, що ставки дуже високі, й наш успіх чи неуспіх повністю змінює систему безпеки в Європі.

Ілона Довгань: Чому за 25 років незалежності не можна було взяти за зразок закон тієї ж Польщі й підлаштувати під Україну? Чому все відбувається за якимось радянським рудиментом?

Олег Рибачук: Бо для тих країн, які кандидували, була навчальна програма, для нас же просто направляли радників, які майже ні на що не впливали. Коли я обурювався на це, то, приміром, Світовий банк, МВФ пояснювали, що не мають на це мандата. Водночас поляки й чехи щопівроку звітували як школярі про те, як із авторитарної системи роблять незалежний суд, некорумповану поліцію, приватизацію.

Ілона Довгань: І вони мали багато наглядачів із Євросоюзу, які відстежували кожен крок.

Василь Шандро: Чи буде відставка уряду, і чи є в цьому сенс? Чи це знову ж таки перестановки персоналій, які не змінюють систему?

Олег Рибачук: Нині відставка уряду не загрожує.

І ця ситуація небезпечна тим, що жодних висновків «любі друзі» не роблять.

Політичні гравці вищої ліги, як вони самі себе називають, мавпують комунікації радянських часів, коли влада просто інформувала. Так і нині в Україні посадовці просто маніпулюють словами замість того, щоб пояснити, що вони хочуть змінити.

Ілона Довгань: Ви пишете в колонці в «Новом времени» про те, що Мартиненко і без депутатського мандата буде впливати на «Енергоатом».

Олег Рибачук: Так, він має неформалізований статус «смотрящого». До того ж він головний фінансист партії Яценюка. Й коли останньому про це сказали, то він відповів, що я тут до чого, звертайтеся в прокуратуру. А для західного політика було б неприпустимим мати такий корупційний скандал.

Ілона Довгань: У нас часто хороші закони просто не виконуються. Не може бути так само й у випадку з системою, коли вже навіть не дублюватимуться повноваження, але людина все рівно виконуватиме їх так, як вважатиме за потрібне?

Олег Рибачук: Якщо вдатися до змін, то буде якийсь перехідний період, але знову ж показовим є те, як перебудувалися дуже схожі авторитарні системи у країнах-сусідів після того, як там ввели обов’язкові зміни.

Ілона Довгань: Що треба робити, щоб ми не стали на ті ж граблі, що й у 2005 році?

Олег Рибачук: Відбулася головна зміна, порівняно з 2005 роком — ми зрозуміли, що від нашої позиції залежить наше майбутнє. Хто, якщо не ми. Вся надія на нас. Якщо ми будемо контролювати владу, то все буде добре.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.