Слухати

Керівництво мін’юсту сприймало мене як загрозу, — Сергій Старенький

21 травня 2017 - 10:09 820
Facebook Twitter Google+
Колишнього очільника Державної пенітенціарної служби Сергія Старенького в один день поновили на посаді, але наступним розпорядженням звільнили через ліквідацію служби

Про півмільйонну компенсацію за вимушений простій та відновлення репутації через суд Громадському радіо розповів колишній очільник Державної пенітенціарної служби Сергій Старенький, якого в один день поновили на посаді і звільнили через ліквідацію служби.

Тетяна Трощинська: Давайте нагадаємо цю історію нашим слухачам.

Сергій Старенький: Ця історія почалась ще в березні 2014 року, коли після подій на Майдані мене було призначено головою служби. Я встиг активно попрацювати близько 100 днів, а після цього втеча Шепелєва була використана як привід, щоб мене звільнити.

Тетяна Трощинська: Вас відстороняли на час розслідування, а потім поновлювали.

Сергій Старенький: Так. Розслідування було проведено формально. Це було використано як привід, і в незаконний спосіб мене звільнили. Оскільки я звик йти тільки законним шляхом, я звернувся до суду. В результаті всіх судових розглядів Адміністративним апеляційним судом міста Києва 26 березня 2015 року було прийнято рішення про те, що я був звільнений незаконно. Моєї вини у втечі Шепелєва або в інших проблемах встановлено не було. Тому суд постановив відновити мене на посаді.

На жаль, Міністерство юстиції і міністр юстиції особисто, які мали виконати це рішення, обрали шлях супротиву та ігнорування цього судового рішення.

Тому починаючи з 27 березня 2015 року я пробивав лобом стіни. У Мін’юсті казали, що не знають про це рішення. Міністр юстиції відповідав народним депутатам прямо у Верховній Раді, що він вперше про це чує. Виконавча служба, яка перебуває під керівництвом міністра юстиції, також фактично саботувала судове провадження.

Пройшло більше двох років з моменту прийняття цього рішення. Нарешті Кабмін згадав про те, що є така проблема, і треба виконати це судове рішення.

Тетяна Трощинська: В даному разі це було технічне розпорядження, яке вони мали виконати, тому що воно існує. Але внаслідок ліквідації служби… Чи не зовсім так?

Сергій Старенький: Не зовсім так. Мене звільнили у зв’язку з ліквідацією служби згідно з моєю заявою. Чому мене не поновлювали раніше? Якби мене поновили, негайно треба було б звільнити того голову Пенітенціарної служби, який на той час перебував на посаді.

Тетяна Трощинська: Але ж він вже майже рік як звільнений.

Тетяна Трощинська: Він звільнений з листопада минулого року. Якби я повернувся на цю посаду, тоді було б неможливо зробити те, що зробили з Пенітенціарною службою. Тому я думаю, що мене сприймали як загрозу цим планам Міністерства юстиції. Тому так ігнорували.

Але це призвело тільки до проблем. Пенітенціарна служба і Мін’юст зараз повинні виплатити величезні кошти компенсації.

Тетяна Трощинська: Це судове рішення передбачає компенсацію за вимушений прогул. Ці кошти — це фактично зарплата, яка мала вам нараховуватися за це час. Можете назвати цю суму?

Сергій Старенький: Я не рахував, але, за моїми оцінками, за три роки це не менше, ніж півмільйона гривень.

Тетяна Трощинська: Це кошти з бюджету.

Сергій Старенький: Звичайно.

Тетяна Трощинська: Важко прогнозувати, в який спосіб вони будуть виплачені і чи будуть вони виплачені взагалі. Але згідно з судовим рішенням вони мусять це зробити.

Сергій Старенький: Звичайно. І вони зроблять це рано чи пізно.

Тетяна Трощинська: У вас з міністром юстиції Павлом Петренком було різне бачення того, як рухати Пенітенціарну службу. Очевидно, що ви не спрацювалися б. Але в цьому сенсі ви йшли до кінця. Що ви хотіли отримати внаслідок своїх дій?

Сергій Старенький: Моїм основним завданням було очистити своє ім’я. Тому що мене звільнили в неправовий спосіб, обвинувативши у всіх смертних гріхах. Тобто першим моїм завданням було доведення того, що моєї вини тут немає. Але потім, коли я зіштовхнувся з умисним невиконанням судового рішення, я зрозумів, що мені треба донести до всіх те, що система виконання судових рішень в нашій державі або взагалі неефективна, або її треба пробивати лобом. Своїм прикладом я це показав і довів.

Після того, як було прийнято рішення про поновлення, я мав розмову з міністром юстиції.

Тетяна Трощинська: Коли це було?

Сергій Старенький: Десь у квітні 2015 року.

Тетяна Трощинська: І про що ви говорили?

Сергій Старенький: Ми поговорили про те, що в нас дійсно різні бачення та різні концепції. Я запропонував такий шлях: мене поновлюють і я звільняюсь. Але у пана Петренка, можливо, така стратегія розмови з людьми — він обіцяє одне, а робить інше. Тому далі було повне ігнорування цієї проблеми. Достукатися було неможливо. Тому я був змушений йти шляхом написання скарг до Кабміну і порушення кримінальних проваджень щодо невиконання судового рішення. Прокуратура також не дуже хотіла цим займатися. Але шляхом певних судових доручень вона все одно цим займається. І буде займатися, я сподіваюсь. Це важко, але це можливо.

Детальніше слухайте у подкасті. 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.