Слухати

Коли я зрозуміла, скільки залишаю сміття, стало соромно, — еко-активістка

13 червня 2016 - 08:50 192
Facebook Twitter Google+
Як давати нове життя старим речам, розповідає еко-активістка Надія Крутько. Тим часом Юлія Сонячна ділиться досвідом еко-експерименту над собою.

18-19 червня у Києві відбудеться еко-фестиваль «Автостопом по галактиці». Активістки візьмуть участь у фестивалі, поділяться із відвідувачами своїм екологічним досвідом.

Ольга Веснянка: Розкажіть про артпереробку старих речей

yuliya_krut_ko.jpg

Надія Крутько // «Громадське радіо»
Юлія Сонячна
«Громадське радіо»

Надія Крутько: Ми хотіли зробити стенд для фотографування. Там будуть фото природи, паперовий одяг, який можна вдягти для фото, а також там можна буде залишити старий одяг і взуття, і з нього будуть рости квіти.

Юлія Сонячна: Я провела свій еко-рік — 365 днів жити екологічно в міських умовах. У першу чергу я задумалась, що я молода людина, а залишила стільки сміття, що мені стало соромно до сліз. Чекати, поки президент прийде поприбирає після мене, трохи ненормально.

Я почала сортувати сміття, шукати, куди його здати, дізнаватися, яка шкода від сміття, що таке пластик, знайшла дуже багато однодумців.

Ольга Веснянка: Чого вам не вистачає у вашій діяльності?

Надія Крутько: Найбільше не вистачає підтримки і розуміння, бо люди ще не усвідомлюють, що їм це потрібно.

yuliya_sonyachna_0.jpg

Юлія Сонячна // «Громадське радіо»
Надія Крутько
«Громадське радіо»

Юлія Сонячна: Я вже проводила лекції і бачила вогник в очах людей. Вони надихаються, вони хочуть, але не знають, як. Таких фестивалів стає все більше і більше.

Надія Крутько: У Юлі був позитивний досвід, а я стикалася із тим, що люди не розуміють, як можна носити сумку, перешиту з джинсів, чи заколку із кусочка шкіри зі старої куртки, — це немодно, це погано.

Якщо ти переробляєш, значить, не можеш купити собі нове, тобто ти лузер, у тебе не склалося життя.

Ольга Веснянка: Яке нове життя можна дати старим речам?

Надія Крутько: Я перешивала старі речі в інші, наприклад, наша одна активістка мала сіре пальто, яке дуже любила, і його побила міль. Вона любить котів, тож я розцяцькувала це пальто вирізаними фігурками котів. І воно відразу стало яскравим, люди на вулиці звертають на неї увагу.

Що б ви зробили зі скляної пляшки і купи макулатури? Я зробила 3D малюнок на пляшці, і вийшла дизайнерська ваза.

Василина Думан: Які висновки ви зробили зі свого річного проекту?

Юлія Сонячна: На початку я хотіла повністю позбутися пластику і поліетилену, але зрозуміла, що це неможливо, і треба принаймні мінімалізувати їх кількість. Але навіть переробка — це перекладання з одного місця в інше, і менше від того сміття не стає.

Потрібно змінити своє сприйняття: ходити зі своєю тарою, купувати на вагу, не купувати нічого зайвого. Я за свідомий мінімалізм.

Я ношу з собою свою скляну тару, для упакування використовую папір, тому що це відновний ресурс. Я проти пластику, тому що він зроблений із нафти, і хоч його називають харчовим, але як нафта може бути харчовою?

Громадська хвиля

Проект реалізується у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії, співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Польщі та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).

Громадська хвиля

Проект реалізується у партнерстві з Фондом «Освіта для демократії».

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.