Слухати

Команда Супрун хочe вирвати нашу мeдицину із радянських стандартів, цe й викликає спротив, — Ябчанка

19 січня 2017 - 07:01 119
Facebook Twitter Google+
Чому нова команда МОЗу хоче заборонити половину безкоштовних ліків та хто бореться за лікування неефективними таблетками? Про це говоримо із членом команди Супрун

Наталя Соколенко: Зранку у Facebook ви писали про те, що сьогодні «знесуть або приймуть рішення зносити» нову команду МОЗ. Звідки у вас ця інформація?

Олександр Ябчанка: Якщо слідкувати за інформаційними випадами на нову команду міністерства, то цей висновок можна було зробити ще першого січня. Не у повноваженнях комітету змінювати виконуючого обов’язки міністра, проте Верховна Рада має всі важелі впливу, щоб змусити прем’єра це зробити. Крім того, є зареєстрований законопроект Вілкула щодо визнання роботи доктора Супрун на її посаді незадовільною. Все це показує наскільки колосальний супротив системи і, відповідно, це говорить про це, що наша команда на вірному шляху.

Наталя Соколенко: Який це шлях?

Олександр Ябчанка: Пострадянська система, або система Семашко, усіх нас зробила своїми заручниками. І лікарів, і владу, не тільки громадян. Консититуція обіцяє нам безкоштовне надання медичної допомоги і, фактично, перекладає ці обов’язки на медиків. Медики отримують мізерну зарплатню і не мають адекватних засобів, щоб виконувати покладені на них зобов’язання.

Пацієнт у такій ситуації теж заручник. Він платить за цю систему зі своїх податків, а потім платить ще раз, приблизно ще один бюджет МОЗу. А скільки ще коштів йде, як «благодійні внески» та «подяки» лікарям? Ми маємо справу з системою, де обертається понад 150 млрд гривень. При цьому ми живемо на 10 років менше, ніж у сереньому у Європі.

Наталя Соколенко: Що такого пропонує команда Супрун, що це викликає такий потужний супротив?

Олександр Ябчанка: Ми рухаємося до цивілізації. Мають бути зрозумілі ролі учасників системи, мають бути зрозумілі гарантії держави по відношенню до громадян і медиків. З одної сторони гарантії, що громадяни отримують лікування згідно із доказовою медициною.

Не секрет, що нас лікують препаратами із недоведеною ефективністю. Ми витрачаємо на ліки, ефективність яких не доведена,  приблизно половину бюджету МОЗу. Ми могли б без них обійтися.

Далі хочу поговорити про використання тої частини бюджету, який призначений для МОЗ. Зараз його використовують аби утримувати мережу закладів МОЗ, де ми, по теорії системи Семашко, мали б отримувати безкоштовно медичну допомогу.

Зараз держава рухається, щоб ці медичні заклади просто продавали державі послуги для громадян. Найголовніше, що саме громадянин мав би визначати, якого надавача медичних послуг обирати. План впровадження цієї реформи розрахований на три роки. У 2017 ми мали б розпочати реформу первинної ланки медичної допомоги.

Тобто, принцип доказової медицини та принцип, коли гроші ходять за пацієнтом мав би запрацювати на первинці. Чому первинка? Є кілька причин. Саме первинка відповідає за профілактику і діагностику. Завжди простіше і дешевше попередити проблему, ніж її лікувати. Також є така гіпотеза, що на первинці буде найменший супротив цій системі. Впровадити протоколи доказової медицини простіше на первинній ланці.

Що ми мали би отримати на виході? Громадянин мав би отримати персонального лікаря. Зараз  90% не знають свого сімейного лікаря, а ті 10%, які знають – дізналися, бо була потрібна якась довідка. Я поясню у чому абсурдність. Ми звертаємося за медичною допомогою вже тоді, коли є проблема. Нещодавно було дослідження, що близько 600 тисяч домогосподарств, а це близько 6% громадян, зазнають втрат, бо у когось із родини виявлені проблеми зі здоровя’м. Ці сім’ї шукають допомоги у родичів і друзів. Таким чином проблема охоплює вже 12% громадян. Всі вони переживають, а коштів все одно не вистачає. Тоді починають шукати кошти у благодійних фондах і соціальних мережах.

Ми бачимо багато оголошень типу «допоможіть врятувати дитину», «допоможіть врятувати маму». Як наслідок, понад 90% громадян бояться, що у випадку хвороби вони зазнають катастрофічних втрат. Як наслідок, громадянин звертається до медика тільки коли вже є проблема. Ми вже говорили, попереджати проблему завжди краще ніж вирішувати її. За цю профілактику і мала б відповідати первинка. Громадянин отримав би персонального лікаря.

Персональний лікар – це не той, хто біжить до пацієнта за першим бажанням. Персональний лікар – це ваш персональний менеджер по здоров’ю. Він має фахово, на основі доказової медицини, допомагати вам доглядати за своїм організмом.

Він не може лікувати все. Він повинен буде відповідати за вакцинацію і скрінінг.

Ця система мала б дати нам також достовірну статистику про стан здоров’я наших громадян. Громадянин сам обирає собі лікаря. Лікар буде зацікавлений в укладанні цих контрактів. Очевидно, лікар сам прийде до громадянина і запропонує контракт. У громадянина з’явиться вибір до кого йти лікуватися.

Лариса Денисенко: Як ми обиратимемо собі лікаря, якщо всі ми прив’язані до поліклініки. Нам відомі всього кілька лікарів. Чи лікарі приходитимуть до під’їздів будинків і робитимуть, щось на кшталт передвиборної кампанії?

Олександр Ябчанка: Не очікуйте, що у нас з’являться нові лікарі. У нас з’явиться нова система лікування і управління. Зміниться і зацікавленість лікаря до пацієнтів і, відповідно, відношення. Зміниться відношення – з’явиться конкуренція.

Що таке доказова медицина? У цивілізованому світі перестали опиратися на думку поважного професора і почали опиратися на думку поважних досліджень. У цій системи немає авторитарного рішення, є тільки безліч доказів.

Є якийсь препарат. Його дають певній кількість пацієнтів, а певна кількість пацієнтів отримує плацебо. Після того проводиться банальний математичний підрахунок ефективності роботи препарату. Тобто, у таку медицину не може потрапити препарат, ефективність якого не доведена. Як будуть лікувати? Згідно доказової медицини!

Лариса Денисенко: Тобто проти цього виступили противники реформи? Що об’єднує людей, які проти? До речі, Ольга Богомолець сьогодні дуже активно критикувала роботу Уляни Супрун.

Олександр Ябчанка: Моє суб’єктивне враження таке: сьогоднішній комітет почався з того, що пані Ольга наголосила, що у нас парламентсько-президентська форма правління і саме парламент визначає політику міністерств. Отже, за відсутності кворуму Богомолець почала дискусію з форми правління. Я не погодився ні по суті, ні по формі. Мова іде про те, що пропозиції профільного міністерства потрапляють до законодавчої гілки влади і вона їх легітимізує.

Так і мало трапитися цього разу. В кінці минулого року ми затвердили концепції про які я розповідав. Для того, щоб цю концепцію реформи фінансування втілити у життя необхідні зміни до законів. Логічно, щоб ці зміни приймав парламент. Виконавча гілка влади подає пропозиції до законодавчої, вони між собою дискутують, доходять до згоди і процес починає відбуватися.

А на комітеті ми побачили прямий натяк на те, що …

Наталя Соколенко: Ви сьогодні викликані на килим?

Олександр Ябчанка: Так. Я не думаю, що такими методами ми побудуємо дискусію між комітетом і МОЗом. Думаю, основною причиною відсутності реформ у попередні роки була відсутність порозуміння між МОЗ і комітетом.

Наталя Соколенко: Який прогноз у вас щодо «знесення команди Супрун»?

Олександр Ябчанка: Я сподіваюся, що будуть дискусії і порозуміння. Це одна з ключових реформ, за яку прем’єр стоїть горою. Сподіваюся, що у кінці 2017 року ми покажемо результати.

Лариса Денисенко: Як ви думаєте цей конфлікт завадить реформі?

Олександр Ябчанка: Сподіваюсь, що ні. Остаточне рішення приймає Верховна Рада, а не комітет. Ми маємо розуміти, якщо ми не будемо пильнувати за цією реформою, то вона не відбудеться.

 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.