Слухати

Конституція 1996 року є компромісом і потребує перегляду — Головатий

29 червня 2015 - 12:07 207
Facebook Twitter Google+

Golovatij

Народний депутат шести скликань, тричі екс-міністр юстиції, експерт із конституційного права Сергій Головатий в ефірі «Громадської хвилі» говорить про Конституцію України та виклики, що стояли, коли її ухвалювали у 1996 році, та що стоять перед нею сьогодні. Зокрема говоримо про виклики, пов’язані з окупацією Криму та окремих районів Донецької та Луганської областей. «За Конституцією, щойно з’явився «зелений чєловєчєк», треба було запровадити воєнний стан. Всі знають, що війна, але юридично це не кваліфікується як агресія», — каже Сергій Головатий, коментуючи юридичний аспект терміну «антитерористична операція».  

Також говоримо про статус «Мінських домовленостей». Сергій Головатий вважає, що «Мінські домовленості» — це політична річ, і вони не можуть бути джерелом права. Водночас, після зауважень Венеційської комісії з посиланням на мінські домовленості, в окремих районах Донецької та Луганської областей, згідно зі змінами до Конституції, можуть бути впроваджені «особливості місцевого самоврядування». «Але за цим має іти виведення російських військ, відновлення контролю України над кордоном та вільні місцеві вибори на цих територіях», — вважає Сергій Головатий.

-         Коли ухвалювалась Конституція 1996 року виклик був один. До 1996 року Українська держава не була уконституйована. Незалежність була проголошена 1991 року, а конституція народилася лишень 1996-го. 5 років не було Конституції незалежної держави. А що це значить? Що це неповноцінна держава, що це держава на папері… Той виклик ми здолали надто успішно. Ми записали в 1996 році принципи, які з того ж року хоче зруйнувати Кремль. Бо там записаний принцип унітарності — жодної федералізації! Там записана одна державна мова, бо мова – це інститут державності. Є мова – буде держава. Дві мови – розпадеться держава.  Там  був записаний принцип заборони іноземних військових баз, але раптом в останню ніч з’явилася формула, яка пішла останнім пунктом в перехідних положеннях – про можливість розміщувати військові бази на умовах договору…

Той варіант, який був ухвалений в 1996 році, – це політичний компроміс між явно старим соціалістично-комуністичним режимом і досить невеличкою групою депутатів, які були налаштовані на іншу українську перспективу. Сьогодні практично усі розділи потребують перегляду.

Питання територіального устрою і самоврядування — це пріоритет із пріоритетів. Територіальний устрій дістався нам у спадок від Радянського Союзу. Такі територіальні одиниці, як район і область, у нас виникли у 1929 році, коли була прийнята друга комуністична Конституція у Українській РСР. У 1929 році весь Радянський Союз, включно с Україною, поділили на райони і області і так і залишись ці райони і області до сьогодні… Зараз наше завдання, наш виклик – зламати, декомунізувати, десовєтизувати територіальний устрій і запровадити реальне самовладдя людей на місцях.

-         Що це означає на практиці?

-         Держава не повинна втручатися в свободу самоврядування. Мова йде про укрупнення малесеньких сіл у більшу самодостатню громаду, щоб там дійсно були ресурси фінансові і матеріальні.

Треба зробити спроможною громаду управляти своїми справами на місті. Яка ж матеріальна основа? Земля! Сьогодні земля кому належить? В селі це ще сільської ради земля. А за селом чия? Державна! А на цих державних землях хто? Аграрії-магнати! Але ж люди у тому селі нічогісінько не мають.

Отже, перше. Громада – це поселення чи кілька поселень. Довколишні землі, держава має розділити і віддати. Плюс податки від усіх об’єктів, які там існують (підприємства, бізнес) мають іти у місцевий бюджет. Плюс держава має з загальнонаціонального бюджету давати гроші не голові адміністрації, а напряму у громаду. Тобто забезпечити (як буде записано у Конституції, якщо її проголосують), спроможність, має бути щоб фінансове забезпечення відповідало потребам громади. Тобто великою мірою це свого роду революція, особливо для українського села, тому що повертається все до людини на найнижчій ланці в громаді. За президентом, як гарантом державного суверенітету і територіальної цілісності, мають бути наглядові функції за відповідністю рішень місцевих рад виключно в цих питаннях (державного суверенітету, територіальної цілісності  і нацбезпеки).

Якщо своїм рішення місцева рада створить небезпеку державному суверенітету, територіальній цілісності  і нацбезпеці президент зупиняє своїм указом це рішення і одночасно звертаються до Конституційного суду за висновком, чи акт відповідає Конституції, чи ні.

Але одночасно у зв’язку з тим, що така рада себе дискредитувала, запроваджується інститут тимчасового уповноваженого. Якщо Конституційний суд скаже, що таке рішення порушує державний суверенітет, територіальну цілісність, то така рада має бути розпущена. Допоки вона розпущена, діє тимчасовий уповноважений. Проводяться вибори — і все вертається назад.

-         Я би хотіла поговорити про деякі процеси, свідками і учасниками котрих ми були під час дії діючої Конституції і зараз перебуваємо в цьому процесі. Я назву ключові слова. Це міжнародний кримінальний суд, це вибори 2004 року, це Харківські угоди, це функція загального нагляду, це свобода мирних зборів та зібрань, це оголошення воєнного стану і антитерористична операція, це так звані референдуми. Скажіть будь ласка, чи можна було уникнути або якось інакше зреагувати на всі ці маркери?

-         Стосовно міжнародного кримінального суду. Тоді ми не могли нічого писати, бо його тоді ще не було. Але сьогодні я вам скажу, що ми маємо позитив. Робоча група затвердила формулу, яка буде внесена в проект, який буде запропонований президентові, що Україна може визнати юрисдикцію міжнародного кримінального суду на умовах,передбачених Римським статутом. Це нам потрібно як повітря. Стосовно воєнного стану чи АТО. У нас в Конституції, в законах ця ситуація виписана.

Навіть в Конституції 1996 року у нас є положення про те, що президент запроваджує воєнний стан, чи надзвичайний стан. На підставі цих положень записано, коли він запроваджується – не тільки у разі агресії, але й в разі загрози агресії чи загрози державному суверенітету і територіальній цільності. За цим Законом мав запровадити воєнний стан ще виконуючий обов’язки президента Турчинов, як тільки-но з’явився «зелений чєловєчєк» на Кримській території.

Тим паче цей воєнний стан мав бути запроваджений ще до того, коли Росія зробила агресію на сході. Бо спочатку була не агресія, а захоплення адміністративних будівель, будівель СБУ, міліції, адміністрації, тоді вже треба було запровадити воєнний стан… Те, що у нас виникла оця ситуація коли всі знають, що є війна, але юридично це не кваліфікується як агресія, — це є відступ від конституції. Ще Джеферсон, один з батьків американської конституції, казав, що найбільшу шкоду Конституції завдають керівники держави, якщо вони її не дотримуються.

-         Давайте перейдемо до перехідних положень. Що буде з перехідними положеннями, на що ви зараз вийшли? Що там буде відображено?

-         У цих перехідних положеннях до Конституції практично це буде один пункт. Про те що пункт 9 перехідних положень Конституції 1996 року про нагляд втрачає чинність. Все решта буде в законі про введення в дію двох нових розділів Конституції. Там з’явиться формула, яка вилізла, як шило із мішка, з Мінських домовленостей.

Мінські домовленості не можуть бути джерелом конституційного права, бо це не є міжнародні угоди, які укладені, але це політична річ. Тут Україна затиснута в багато чинників дуже вагомого характеру. На цьому наполягає Брюссель, на цьому наполягає США. Вимога Москви була взагалі дати окремий статус регіонам. Звісно, у нашому проекті цього не було. Тому Венеційська комісія у своїх висновках сказала, що ці пропозиції не прив’язані до Мінських домовленостей.

Вони так само розглядають ці зміни з врахуванням і гострої кризи, що утворилася в Європі внаслідок російської агресії і бачать в цьому один з чинників, що Україна може сказати «ми все виконали».

З огляду на це застереження Венеційської комісії перед самим пленарним засіданням, яке було позавчора, виникла формула, що у законі про введення в дію змін до Конституції буде записано, що в окремих районах Луганської і Донецької областей можуть бути особливості місцевого самоврядування, що встановлюються законом. Це мабуть той максимальний компроміс, на який може піти український парламент, якщо піде…

Але за цим має іти виведення російських військ з української території, відновлення контролю України над кордоном, повернення всіх, хто виїхав з того району, повернення життя в мирне русло, і аж потім – вибори.Тоді, коли буде реальна можливість провести вільні вибори, а не під дулами терористів і російських військових, яким сьогодні там є.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.