Слухати

«Кримські татари почувалися українцями не завдяки, а всупереч», — Ігор Кулик

19 травня 2015 - 12:00 47
Facebook Twitter Google+

Гості

Чи достатньо уваги незалежна Україна приділяла кримським татарам і пам'яті?

Говоримо з Ігорем Куликом — директором міжгалузевого архіву СБУ. Ігор Кулик вважає, що завданням істориків є показати, що Україна є багатонаціональна країна, і саме тому важливо говорити про досвіди депортації кримських татар та інші. «Історію писали за нас, і тому подавали її не так, як вигідно нам». Великі сподівання Ігор Кулик покладає на прийнятий закон про доступ до архівів. 

kulik-_0_0_0_0_0.jpg

Ігор Кулик
Ігор Кулик

Анастасія Багаліка: Розкажіть про ті документи, які сьогодні були передані головою СБУ Валентином Наливайченко лідеру Меджлісу кримськотатарського народу Рефату Чубарову.

Ігор Кулик: Так, сьогодні були оприлюднені документи, які свідчать про засудження кримських татар радянським ладом лише за національність за період 20-х,30-х та 40-х років. В цих документах є поіменний список жертв того тоталітарного режиму. Це 6 справ в 10 томах на 19-х людей, які, начебто, проводили антирадянську агітацію.

Анастасія Багаліка: Якщо це справи 20-х,30-х та 40-х років,  то стає цікаво, в чому ж радянська влада звинувачувала кримських татар до війни? Адже ми знаємо тільки про звинувачення їх у співпраці з нацистами.

Ігор Кулик: Насправді, ці звинувачення дуже часто були сфабриковані. Тобто, ніяких конкретних об’єктивних підстав для них не було, всі обвинувачення будувались на підозрі щодо участі кримських татар у терористичних організаціях, або щодо висловлення ними антирадянських гасел. Так само безпідставно в 1944 році кримськотатарський народ був звинувачений у співпраці з Третім Рейхом. Насправді такого не було, а якщо й були випадки колабораціонізму, то вони були поодинокі. Це був лише привід очистити Крим, виселити 200 тис. людей національних меншин, а на їх місце переселити тих, чиї нащадки сьогодні вигукують «Крим Наш».

Ірина Славінська: Чи існував на папері такий проект про заселення Криму іншими мешканцями радянських республік?

Ігор Кулик: Є архівні документи, які свідчать, що в 1942 році Лаврентій Берія двічі звертався до Сталіна з проханням виселити кримських татар та інші національні меншини за, нібито, співпрацю з нацистами. І згодом створюється директива під грифом «Совершенно секретно», в якій розробляється впровадження цього плану.

Анастасія Багаліка: Чи може наш Інститут національної пам’яті працювати з архівами СБУ задля відтворення правдивої картини подій депортації, адже кримські татари живуть на нашій території і є нашими громадянами?

Ігор Кулик: Я думаю, що Інститут національної пам’яті міг би сконсолідувати дії тих історичних установ, окремих істориків, які займаються цією тематикою, представників кримськотатарського народу, допомогти зі створенням проектів по дослідженню теми депортації. Адже всю архівну інформацію потрібно перевіряти свідченнями очевидців та автобіографічними спогадами.

Анастасія Багаліка: Наскільки Українська держава приділяла уваги дослідженню депортації кримськотатарського народу за часів незалежності до анексії Криму?

Ігор Кулик: В мене складається враження, що кримські татари відчували себе українцями не завдяки, а всупереч національній політиці. Тому що українська влада часів незалежності не приділяла достатньо уваги регіональним особливостям людей. В наслідок чого ми маємо зараз сумну ситуацію з Кримом і Донбасом. Також та влада нічого не робила для сприяння поверненню кримських татар до Криму, і нічого не зробила для того, аби цей депортований народ відчув, що Україна їх дім. Тому зараз завдання теперішньої влади показати, що Україна багатонаціональна і полікультурна, і в цьому її плюс і сила.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.