Слухати

Київ є автоцентричним містом, — Владислава Осьмак

28 червня 2016 - 07:33 153
Facebook Twitter Google+
У Києві на Андріївському узвозі встановили боларди – рухомі стовпчики, які піднімаються та не дають проїжджати машинам

osmak_0.jpg

Владислава Осьмак // «Громадське радіо»
Владислава Осьмак
«Громадське радіо»

Андріївський узвіз не призначений для транзиту автотранспорту. Це вулиця, яка має статус пам’ятки містобудування, пам’ятки археології національного значення та є частиною заповідника «Стародавній Київ». Досвід встановлення стовпчиків, які обмежуть рух машин, може бути корисний не лише для Києва, але і для інших міст. В цьому контексті варто говорити взагалі про право на місто та на міський простір. В студії — Владислава Осьмак, керівниця Центру урбаністичних студій НаУКМА. 

Ірина Славінська: Чому це важливо — встановити на Андріївському узвозі в Києві ці боларди?

Владислава Осьмак: Це важливо як раз саме для Києва, тому що в інших містах подібні ситуації розв’язувались набагато легше, ніж у столиці. Ми знаємо, що у Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Ужгороді вже існують пішохідні вулиці, а в Києві такої вулиці де-факто не було, хоча Андріївський узвіз вже понад два роки має де-юре статус пішохідної вулиці. Тобто тут йдеться не лише про право на місто, а про дотримання законів.

Андріївський узвіз  це вулиця, яка має статус пам’ятки містобудування, пам’ятки археології національного значення та є частиною заповідника «Стародавній Київ». Отже над цією вулицею є три охоронні статуси, і жоден з них не працював, поки не було встановлено боларди.

Не я була перша, хто розпочав боротьбу за дотримання закону про пішохідний статус Андріївського узвозу. Я знаю, що активісти, зокрема студентки КМА, влаштовували пікніки на узбіччі, коли вони, ризикуючи власним життям, просто сідали на бруківку і займались якоюсь культурною діяльністю.

Також я кілька разів збирала підписи мешканців Андріївського узвозу та тих, хто там працює, потім ми віддавали ці товсті пачки аркушів в обласне управління Міністерства внутрішніх справ, звідки отримували ввічливі подяки за нашу громадянську позицію. Але в решті решт, оскільки таких, як я стало багато, то цей кумулятивний ефект спрацював, і було підписано рішення про встановлення болардів.

Хочу зауважити, що ми намагалися все зробити так, щоб запровадження цих обмежуючих заходів не спонукало до громадського конфлікту.

Ірина Славінська: Це конфліктногена ситуація, адже водії теж могли б обуритись, що в них відбирають право вільно пересуватися вулицями Києва?

Владислава Осьмак: Там мешкає мало людей, а працюють багато, і вони, звісно були зацікавлені в тому, щоб вільно пересуватися узвозом і паркуватися. Та я б не фарбувала всіх водіїв у чорний колір. Сьогодні я бачила, як водії під’їжджали до цих болардів, і в кого не було відповідних ключів, просто розверталось і їхали назад, ніхто не намагався їх ламати. Адже перед тим, як запроваджувати в дію ці механізми, місяцями відбувалися комунікації між чиновниками на місцевих рівнях влади, між мешканцями та між тими, хто працює на узвозі. І таким чином була узгоджена схема руху і ті правила, які більшість людей, що працюють на цій вулиці, вважають прийнятними. Тобто тут конфлікту немає.

Ірина Славінська: Поряд з Андріївським узвозом є Михайлівська і Софіївська площі, які у будні дні вщент запарковані автомобілями. Щодо права на прохід площами?

Владислава Осьмак: В нас домінує автоцентричне мислення як таке. В Києві найбільша кількість автомобілів по зрівнянню з іншими містами. Але звинувачувати водіїв у тому, що вони порушують якісь правила, напевно, теж не можна, адже їм нічого не пропонується натомість.

Право на місто — це баланс інтересів, а не те, що кожен робить так, як йому заманеться. І дружнє до людини місто має враховувати всю цю сукупність інтересів.

Ірина Славінська: Вчора на Майдані Незалежності відбувались публічні події, були розташовані сцени, на яких гучно грала музика, і чомусь вчора вона грала особливо гучно, що аж спрацьовували сигналізації на автівках. Це теж аспект права на місто — право жити і йти вулицею у комфортних децибелах?

Владислава Осьмак: В правилах благоустрою міста Києва зазначено обмеження гучності музики на вулиці у 30 і 40 децибел. Питання — як їх виміряти? Напевно, мало хто спроможний написати скаргу у КМДА, а також звернутися до санепідемстанції і викликати фахівців, які виміряють рівень звуку, і складуть відповідний документ, з якими вже можна буду позиватися до суду. Цим шляхом йдуть люди, яких вже дуже допекло, він далеко не для всіх.

Та найпростіший спосіб в Києві — дзвонити 1551, і якщо таких дзвінків буде тисячі, то адміністрація муситиме щось зробити.

Громадська хвиля

Проект реалізується у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії, співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Польщі та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).

Громадська хвиля

Проект реалізується у партнерстві з Фондом «Освіта для демократії».

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.