Слухати

Лариса Брюховецька, Іван Дзюба про прем'єру «Тіней забутих предків»: Це був перший антирадянський протест в СРСР

05 вересня 2015 - 20:23 273
Facebook Twitter Google+
Лариса Брюховецька про 50-ту річницю прем'єри «Тіней забутих предків», що перетворилася на протест інтелігенції. Іван Дзюба і Марія Миколайчук діляться спогадами телефоном

Лариса Брюховецька, головна редакторка часопису «КіноТеатр», прийшла до студії просто з ювілейного перегляду кінофільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна». 

Галина Бабій: 50 років тому фільм «Тіні забутих предків було представлено в Україні. В кінотеатрі «Україна» сьогодні знову відбувся показ фільму «Тіні забутих предків». Яка там була аудиторія?

Лариса Брюховецька: Аудиторія прекрасна, тому що було чимало молодих облич. Були і знаменитості. Приємно було бачити гостей із Верховини. Багато було і письменників, і кінематографістів.

Галина Бабій: Як ми маємо оцінювати фільм: більше як мистецьке явище, явище в кінематографі чи як перший в історії СРСР антирадянський протест?

Лариса Брюховецька: Тут і одне, і друге, тому що це справді мистецький шедевр. Фільм «пішов» на міжнародний простір на початку 1965 року. Кожен кадр цього фільму знаковий, кожна мить цього фільму непересічна. Не перестаєш дивуватися, як можна таке чудо зробити. Сьогодні для мене це акт спротиву «халтурі». Я пам’ятаю ще свої дитячі враження, коли побачила стрічку. На рівні інтуїції відчували, що це національне кіно.

Сам Параджанов називав творців фільму: Георгія Якутовича, художника, оператора Юрія Іллєнка, композитора Мирослава Скорика, групу акторів, операторів, всіх помічників. Всім він дякував, але рівноправні герої цього фільму — це жителі Карпат.

Недаремно Мирослав Скорик стверджує, що цей фільм має величезну пізнавальну цінність саме як енциклопедія етнографії. Недаремно хтось із французьких режисерів сказав, якби полетіти до іншої цивілізації, то можна взяти один фільм і цей фільм («Тіні забутих предків») дасть уявлення про життя на Землі.

Галина Бабій: Виступ Івана Дзюби зашкодив фільму на довгі роки, але ось як сам академік Іван Михайлович Дзюба про це говорить.

Коментар Івана Дзюби телефоном:

«Підступність влади була в тому, що вона діяла таємно, суспільство не знало, що українських інтелігентів арештовують. Я вирішив сказати про це в кінотеатрі, бо іншої аудиторії не було. Про мій намір знали тільки Михайлина Коцюбинська і Юрій Бадзьо. Я розраховував на більшу підтримку аудиторії і більший розголос, але люди були ще дуже залякані органами безпеки, і цього не сталося. Це був перший антирадянський протест в СРСР. Однак, попри подальші репресії, я ніколи не шкодував про цей крок».

Лариса Брюховецька: Сьогодні на вечері був показаний коротенький фільмик. Розповідали про прем’єру. Розповідали Лариса Кадочникова, Сергій Якутович, Мирослав Скорик і Іван Драч, Іван Дзюба і Марічка Миколайчук. Вони включили туди і хроніку вручення нагород Сергію Параджанову та Юрію Іллєнку.

Галина Бабій: Чи був хтось від родини Іллєнків?

Лариса Брюховецька: Я бачила Пилипа Іллєнка. Але на сцену не викликали.

Фільм «Тіні забутих предків» — це продукт колективної праці всіх шістдесятників.

Галина Бабій: Я чомусь подумала, що зйомки фільму і життя в гуцульському селі був такий собі праобраз українського Монмартра, спільнота художників, митців, музикантів.

Лариса Брюховецька: Першим проклав дорогу Георгій Якутович, який мав дім над Замбронею. З ними був художник Олександр Губарєв, який сфотографував компанію під час святкування Нового року. Ці фото збереглися і він передав їх нам у редакцію. Ми їх використали у книжці «Сергій Параджанов і Україна» і фото пішли в буклет. До сьогоднішньої дати Центр Довженка за допомогою журналу «КіноТеатр» випустив буклет.

Коментар Марії Миколайчук, удови актора Івана Миколайчука, телефоном: 

«Параджанов не знав, що готуються виступи. Це я так думаю, але стверджувати напевно не можу. А ми з Іваном вже вийшли з кінотеатру на вулицю, коли скоївся шум в залі. Може тому нас і не заарештували. Але Іван був би солідарним з виступаючими, бо такий тиск витримувати вже було несила. Зрештою, фільм — це його зоряна робота. Хоча вмовив Параджанова взяти Івана на зйомки Юрій Іллєнко, це сталося в останню хвилину перед виїздом. На роль вже був затверджений Геннадій Юхтін, актор з Москви».

Лариса Брюховецька: Фільм справді був заборонений. Адже в кінці 1973 року Сергія Параджанова арештували і заборонено було і згадувати про нього, відповідно і про «Тіні забутих предків» теж.

Приємно, що багато виходить книг і статей про Сергія Параджанова. Вчора читав лекцію американський дослідник кіно з університету Еморі в Атланті. Вона стосувалась того, чи був Сергій Параджанов політичним режисером. Як митець, він був далекий від цього, тому що був повністю заглиблений у мистецтво, але водночас він розумів, що він мусить підтримувати протести.

Але сам фільм підривав основи нудного кіно. Приємно, що ми пишаємось цим на рівні Президента України, який прийшов і сказав гарні слова про фільм і творців.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.