Слухати

Легалізація слідчих ізоляторів СБУ — неоднозначне питання, — Павліченко

03 червня 2017 - 10:53
Facebook Twitter Google+
Що передбачає проект закону про внесення змін до законів України «Про попереднє ув’язнення» та «Про Службу безпеки України» щодо функціонування слідчих ізоляторів?
Легалізація слідчих ізоляторів СБУ — неоднозначне питання, — Павліченко / Програми на Громадському радіо

Гість ефіру — представник Харківської правозахисної групи Олександр Павліченко.

Любомир Ференс: Хотілося б поговорити про законопроект, ініціатором якого є Кабінет міністрів, а точніше Володимир Гройсман. Це проект закону про внесення змін до законів України «Про попереднє ув’язнення» та «Про Службу безпеки України» щодо функціонування слідчих ізоляторів. Чому дехто негативно поставився до цього законопроекту?

Олександр Павліченко: У цьому законопроекті виписані норми, якими приводиться в розряд «де-юре» існування слідчих ізоляторів СБУ. Не секрет, що вони були, починаючи від Радянського Союзу, від старого КДБ, одними з найбільш закритих, не піддавалися жодному контролю. Там чинилися такі речі, які викликали безпосередньо до закриття цих слідчих ізоляторів. Від 2002 року їх не було офіційно, хоча, за різною інформацією, людей там продовжували утримувати. Для того, щоб легалізувати цей процес, можливо, і з’явився цей урядовий законопроект.

Цей законопроект вносить буквально декілька слів в переліку тих інститутів, які наділені мандатом мати ізолятори внутрішнього тримання (це структури Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції, гарнізонні гауптвахти ЗСУ). Таке з місць несвободи закріплюється за СБУ.

Але питання неоднозначне, його не можна оцінити як виключно негативне чи як виключно позитивне.

Андрій Куликов: Ви знаєте, де ці ізолятори?

Олександр Павліченко: На Аскольдовому провулку є такий ізолятор в Києві. В Управлінні Служби безпеки України в Харківський області також є місця несвободи.

Відбувається процес легітимізації місць несвободи Служби безпеки України.

Йшлося про те, щоб змінити повноваження Служби безпеки у втручанні в розслідування певної категорії злочинів. Ми знаємо, що вони беруться і за злочини корупції, і за злочини загальнокримінальної юрисдикції, не кажучи про злочини, пов’язані з питаннями безпеки, територіальної цілісності, що має здійснювати спецслужба. Цей широкий набір повноважень СБУ продовжує викликати занепокоєння.

СБУ не повинна позбавляти свободи без рішення суду, утримувати в своїх місцях несвободи, не визнаних такими. Особа, позбавлена свободи в законний спосіб, має більше гарантій, може користуватися всіма передбаченими законом засобами захисту.

Любомир Ференс: 2 червня відбулася прес-конференція, на якій ви говорили про незаконні затримання та катування, здійснені українською стороною під час збройного конфлікту на Сході. Тема достатньо болісна. Наскільки мені відомо, було проведено дослідження. Які результати?

Олександр Павліченко: Це була об’єднана інформація декількох організацій, які документують злочини, пов’язані з конфліктом на сході України.

Ґрунтуючись на аналізі задокументованих випадків, була зроблена аналітика щодо того, які випадки характеризують недотримання українською стороною права не бути підданим катуванню, нелюдському поводженню або такому поводженню, яке принижує, позбавленню свободи в незаконний спосіб без відповідних на те правових підстав. Це було викликано передусім ситуацією 2014 року, коли правоохоронні структури в тому регіоні фактично усунулися від своїх повноважень здійснювати правоохоронну діяльність. Інколи це перебирали на себе або добровольчі батальйони, або ЗСУ, які виходили за межі мандату, діяли відповідно до обстановки, що призводило до фактів вчинення правопорушень, але це не виправдовує цю ситуацію і потребує належного розслідування.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.