Слухати

Людям старшого віку треба створити можливості, а не використовувати їх лише на виборах, - Князевич

13 січня 2018 - 10:07 660
Facebook Twitter Google+
Кабінет Міністрів України затвердив стратегію державної політики з питань здорового та активного довголіття населення на період до 2022 року. Розповідає Василь Князевич

«Держава має створити місце, а далі люди самі зорганізуються. Ті ж лікарі, які пішли на пенсію, зможуть допомагати, історики будуть говорити своє, хтось — англійську вчити, хтось – в’язати. Ми зорганізуємось, тільки треба допомогти. А не використовувати цих людей тільки для голосування та своїх інтриг», — говорить Василь Князевич, голова Правління ГО «Українська ліга розвитку паліативної та хоспісної допомоги», колишній очільник МОЗ.

Стратегія активного довголіття

Ми очікували цей документ, і я знаю фахівців, які готували проект. Він конче нам необхідний, якщо ми хочемо жити з європейськими країнами на рівні. Ми мусимо подбати про своє довголіття, вирівнятись у тривалості життя (ми відстаємо в середньому на десять років), забезпечити якість життя.

Взагалі населення світу старіє. Десь 10% з семи мільярдів — віком старші 60-ти років. Через 15-20 років прогнозують вже 20%. Україна тут одна з лідерів. Ми лідери в світі за смертністю чоловіків. 

Що передбачає Стратегія

Стратегія – це наміри, це загальна концепція. Треба зрозуміти причини та свої можливості.

Є доручення Міністерству соціальної політики в тримісячний термін відпрацювати, уряд повинен прийняти план дій і розрахувати до 2022 року: що ми можемо, які кошти вкладати. Перше – говоримо про соціальні речі (пенсія, забезпечення цих людей).

Я дивлюся на проблему ширше. Рік чи півтора тому ми вже задекларували створення третього проекту, яким я займаюсь – «Клуб столітніх». Ми, як говорив Богдан Гаврилишин, повинні мріяти. «Але велико мрійте», — говорив він українцям. Ми повинні поставити собі за місію стати лідерами в тривалості життя на світовому рівні. А відповідно — створювати систему співжиття, багато виховної роботи і так далі.

Нам потрібно змінювати систему співжиття

Люди хочуть спілкуватися – це найперша проблема для них. Ще в селі, коли є садок, кіт чи собака, сусіди, люди бачать одне одного. У містах цілком інша ситуація. Недавно я мав зустріч із директором Інституту української мови, який розповідав про надзвичайно поважних людей (в моїй практиці це теж було), коли ніхто не знає, що сталося, а людина лежить вдома одна.

Система інфраструктури для людей старшого віку

Сьогодні можна прогнозувати дуже багато захворювань, супроводжувати, коригувати. Ми вже втрутились в генетику, вивчили геном. І генетика в подальшому буде відігравати величезну роль. Все повинно виконувати свою місію: економіка – забезпечувати фінанси, сімейний лікар – підтримувати тебе, створювати соціально культурні центри, клуби, де старше покоління спілкується з молоддю. І самі ці ж люди будуть одне одному допомагати. 

Держава має створити місце, а далі люди самі зорганізуються. Ті ж лікарі, які пішли на пенсію, зможуть допомагати, історики будуть говорити своє, англійську вчити, хтось – в’язати. Ми зорганізуємось, тільки треба допомогти. А не використовувати тільки для голосування та своїх інтриг цих людей.

Кожен повинен себе знайти

Для мене це волонтерство, але кожен має знайти себе в цьому житті. Головне – спокійно жити, допомагати іншим, жити врівноважено та тішитись кожному дню. І це багато чого змінюватиме.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.