Слухати

«Мам ЛГБТ-активістів у Львові ледь не побили», — Олена Шевченко

21 березня 2016 - 08:15 347
Facebook Twitter Google+
На фестивалі рівності у Львові мали говорити про переселенців, біженців, показувати кіно і театральне дійство, — розповідають організатори

Говоримо про напади на представників ЛГБТ-спільноти у Львові напередодні проведення «Фестивалю рівності». В студії перебуває представниця організаційного комітету «Фестивалю рівності», голова ГО «Інсайт» Олена Шевченко.

shevcova_0_0.jpg

Олена Шевченко // «Громадське радіо»
Олена Шевченко
«Громадське радіо»

Анастасія Багаліка: Що відбувалося у Львові?

Олена Шевченко: У Львові відбувалося справжнє «сафарі» на людей, які були схожі на представників ЛГБТ-спільноти. Щонайменше дві особи нам написали, що на них були скоєні напади. До них підходили молодики групами, били. Питали чи знають вони щось про «Фестиваль рівності» і зокрема мене, Олену Шевченко. Виїхати зі Львова було складно. Ми переховувалися поза межами Львова у маленькому містечку.

Анастасія Багаліка: Напади на активістів були зареєстровані поліцією?

Олена Шевченко: Так, з приводу цих двох випадків, були написані заяви в поліцію. Поліція врятувала перших двох дівчат, до яких підійшли ці молодики. Інших хлопців, у одного з яких було рожеве волосся, побили. Але в принципі поліція не реагувала. До моменту поки не стала ситуація серйозною. А серйозною вона стала, коли нас треба було евакуювати. Евакуація сталася тоді, коли стало відомо про замінування готелю.

Анастасія Багаліка: Це той перший готель, звідки вас виселяли?

Олена Шевченко: Ні, другий. Перший готель — це «Львів». Там нам погрожували фізичною розправою. Далі ми переїхали в готель «Дністер». Там поводились краще, в тому числі і намагались врятувати ситуацію.

Анастасія Багаліка: Про яку кількість активістів, яких били, йдеться?

Олена Шевченко: На наш фестиваль зареєструвалося понад 200 осіб. Біля 60 людей змогли потрапити в середину, вивозили на автобусах десь 50 людей.

Андрій Сайчук: Є вже коментар головного львівського поліцейського Дмитра Загарія, який говорить, що були гуманні дії львівської поліції. Як ви прокоментуєте?

Олена Шевченко: Так, гуманні дії вони проводили по відношенню до нападників. Сам пан Загарій до дзвінка з Києва досить не поважно себе вів. Він мені особисто сказав, що це ми порушуємо закон, бо ми зібралися, і що ми провокатори. А коли я спитала, чи порушують закон оті люди, які зібралися біля готелю «Дністер», він відповів, що ті люди прийшли просто зустрічати своїх друзів.

Анастасія Багаліка: У Києві проводиться подібний захід: ЛГБТ-прайд. Під час останнього заходу поліція надавала всю необхідно охорону. Чому цього не сталось у Львові?

Олена Шевченко: У Києві був марш, а у Львові культурний фестиваль. Але навіть якщо уявити, що у Львові планувався марш, я не знаю що б там було. Поліція охороняє, коли є політична воля. На той момент у Києві вона була.

Зараз, на мою думку, Львів контролюється екстремістами.

Андрій Сайчук: Церква ніяк не відреагувала на події. Тобто відбулося таке мовчазне схвалення?

Олена Шевченко: Представники церкви казали, що не закликають до радикальних дій, але треба вийти і висловити свою позицію. Але «Фестиваль рівності» об’єднував не лише ЛГБТ, а й інші меншини: національні, релігійні, ми говорили про людей, які переїхали з зони АТО, ми говорили про людей з особливими потребами.

Анастасія Багаліка: Яка була програма фестивалю?

Анастасія Багаліка: Ми мали починати з показу фільму про Індонезію і різні національності та гендерні меншини. Далі у нас мала бути дискусія з батьками ЛГБТ людей. Приїхали три мами, яких майже побили камінням. Була виставка ГО «Соціальна дія» проекту «Без кордонів», ми говорили про стереотипи тощо. Також був запланований літературний вечір, театральна вистава і концерт.

Анастасія Багаліка: Кажуть, що це була організована спроба підриву голосування у Нідерландах щодо асоціації України з ЄС. Що ви з цього приводу думаєте?

Олена Шевченко: Якщо хтось думає, що у Європі бачать якусь гарну картину з України, то це не правда. Там розуміють і те, що робиться з реформами, і боротьбою з корупцією, і про права людини. Там знають, що ми не далеко пішли від Росії. Звичайно, коли людина голодна, їй не до прав людини. Нам треба міняти свою країну самим, а не чекати, коли це за нас зроблять інші люди.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.