Слухати

«Громадське радіо» / Скачати зображення

Моя ліра на війні — така ж зброя, як і вогнепальна, — лірник Ярема

17 вересня 2016 - 09:26
FacebookTwitterGoogle+
Я не зустрічав людей, котрі в душі своїй не відкликалися на ці звуки, на ці прекрасні тексти. Вони дійсно торкаються сокровенного, — каже гість

kobzar-5_0.jpg

Микола Будник та Ярема Шевчук // Фото із архіву Тараса Компаніченка
Микола Будник та Ярема Шевчук
Фото із архіву Тараса Компаніченка

Лірник Ярема Шевчук у нас в студії — доброволець АТО.

Василь Шандро: Ви пішли на війну добровольцем. Чому?

Ярема Шевчук: Через поклик душі, громадянський обов’язок. Ми, українці, залишаємось козаками, навіть не маючи зовнішніх формальних ознак.

Василь Шандро: У вас була до цього військова підготовка?

Ярема Шевчук: Я ще за радянських часів служив у армії. А вже безпосередньо перед службою у 81 аеромобільній бригаді проходив підготовку за програмою НАТО «Українська тактика».

Тетяна Трощинська: Якою для вас виявилася ця війна?

Ярема Шевчук: Можливо, я скажу дещо несподівані речі, але це був найкращий час мого життя. Це повна реалізація, прекрасне товариство.

Василь Шандро: Ліра теж була з вами на війні?

Ярема Шевчук: Так. Моя ліра на війні — така ж зброя, як і вогнепальна. Можливо, навіть ефективніша.

Моя ліра на війні — така ж зброя, як і вогнепальна. Можливо, навіть ефективніша.

Василь Шандро: Ліра і музика — важливі інструменти на війні?

Ярема Шевчук: Це дуже давні твори, твори наших коренів. Вони викликають у людей потребу самоідентифікації. Я не зустрічав людей, котрі в душі своїй не відкликалися на ці звуки, на ці прекрасні тексти. Вони дійсно торкаються сокровенного.

Зокрема, у Слов’янську, в Миколаївці були виступи і, здавалося б, зашкарублі в своїй впертості люди, змінювалися, починали по-іншому сприймати наш український світ.

Василь Шандро: У кого ви переймали лірницьку традицію?

Ярема Шевчук: Моїм першим вчителем був Микола Будник, учень Георгія Ткаченка. Ще одне джерело навчання — польові експедиції: я їздив до старців, котрі переймали традицію класичних кобзарів. Допомагали і літературні джерела. Вже в другій половині ХІХ ст. з’явився великий інтерес українських культурологів до цього явища. Почалася системна робота з матеріалом.

Василь Шандро: Що ви можете сказати молодим людям стосовно того, чому варто навчатися гри на цьому інструменті?

Ярема Шевчук: Я не можу наполягати на тому, щоб багато людей цим займалися. Масовість тут непотрібна — достатньо тих, хто раз почувши це звучання, не зможе без нього жити. Власне, як було і зі мною.

Основним моментом тут мусить бути чистота мотивації, тут немає місця для меркантильності. Це щире мистецтво.

Василь Шандро: Це музика миру?

Ярема Шевчук: Це шляхетна музика. Вона викликає потребу в правильних вчинках у певних ситуаціях. Це і мир, і захист, це й потреба у навчанні, зростанні і плеканні нашої рідної землі у квітучий сад

Громадська хвиля

Проект реалізується у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії, співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Польщі та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).

Громадська хвиля

Проект реалізується у партнерстві з Фондом «Освіта для демократії».

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.